Новомалин

Новомалин – невелике село в Острозькому районі, яке розташовується за десять кілометрів на захід від райцентру на річці Збитенька. Хоч і веде сюди, м”яко кажучи, не надто хороша дорога, значна частина якої складається з дуже старої і нерівної бруківки, проте заїхати в Новомалин все ж таки вартує, адже тут збереглись руїни замку ХІV століття і більш пізнього палацу, а також просто неповторна неоготична каплиця.

Перші відомості про Новомалин датуються кінцем ХІV століття, тоді поселення називалось Глухий (за іншими версіями – Глух, Глухи, Глухнів), що й не дивно, адже серед навколишніх лісів місце і справді виглядало глухим. Власне, таким його можна вважати і сьогодні, адже його все ще оточують ліси, єдина дорога, яка веде сюди, перебуває у незадовільному стані, а життя тут протікає надто вже розмірено.

У 1392 році король Владислав Ягайло передав навколишні землі у володіння свого молодшого брата князя Свидригайла, який заснував тут муровані укріплення. Відомо, що на початку ХІV століття замок було перебудовано і значно розширено.

У 1430 році (за іншими джерелами – у 1446 р.) власником маєтку стає слуга Свидрагайла шляхтич Оліфер Єло-Малинський, який отримав замок по дарчій грамоті. Після чого рід Малинських ще не одне століття володів цими землями, аж поки у кінці XVIII століття маєток не стане власністю родини Сосновських.

У 1590 році Вацлав Єлович-Малинський отримує королівський дозвіл на перетворення села у місто, яке назвав Новомалином. Місто отримало магдебурзьке право, певні митні привілеї, а також дозвіл на проведення щорічних ярмарок.

У той же час замок змінює свій вигляд, а також значно укріплюється. Тоді твердиню оточили потужні мури з бійницями, що з”єднувались п”ятьма наріжними баштами. Всередині були склепінчасті каземати, які були з”єднані підземними ходами. Зовні замок оточували вали з ровом, який наповнювався водою.

У XVIII столітті житлові приміщення твердині родина Малинських перебудовує на шикарний бароковий палац. Тоді ж на основі однієї з башт зводиться родинна каплиця.

У кінці XVIII століття згасає рід Малинських, а маєток переходить у власність Станіслава Сосновського, який був одружений на останній з представниць Малинських – Кастильді. Проте не єдині Сосновські претендували на резиденцію – їхніми конкурентами стали Четвертинські. Щоб знайти компроміс Станіслав Сосновський укладає угоду, за якою він не має права жити в бароковому палаці. Саме тому він перебудовує старі стайні на новий житловий корпус, а також зводить неоготичну каплицю, яка хоч і в поруйнованому стані, але дійшла до наших днів.

Син Станіслава Томаш-Оскар Сосновський був всесвітньо відомим скульптором. Тож за його часів у маєтку з”явилась значна кількість скульптур, які прикрасили палац і каплицю. Одна з капличних скульптур (Богородиця з Дитям) сьогодні зберігається в Острозькому музеї.

Згодом Томаш-Оскар Сосновський переселився до Риму, тому без нагляду резиденція по трохи почала занепадати. Так тривало до тих пір, поки від дочки скульптора маєток не перейшов у власність родини Довгалло.

Впродовж століть усі власники (Малинські, Сосновські, Довгалло) суттєво прикрашали і збагачували маєток. Тут зберігалась величезна кількість мистецьких цінностей, для переліку яких треба потратити не одну сторінку. Також тут була велика бібліотека з унікальними творами. Зали палацу були тематичними (японська зала, китайська, єгипетська і т.д.), то ж були відповідним чином оздоблені. Не дарма на початку ХХ століття Новомалинський маєток вважався одним з найкрасивіших і найбагатших на Волині.

Проте грянула Перша світова війна, під час якої родина Довгалло перевезла 18 возів найцінніших речей з Новомалина в Житомир, де їх було розміщено в католицькій семінарії. У 1917 році все це було розграбовано більшовиками.

Не пошкодувала війна і маєток в Новомалині, який під час військових дій зазнав суттєвих ушкоджень.

В міжвоєнний час Кароль Довгалло відновив резиденцію у довоєнному вигляді. От тільки інтер”єрне багатство та інше майно було безповоротно втрачено.

Останній власник маєтку Домінік Довгалло був схоплений військами НКВД у 1939 році, від того часу ніяких відомостей про його долю немає.

Зруйновано замок було восени 1943 року, коли на німецьку залогу, що перебувала в твердині напали партизани. З тих пір резиденція стоїть у руїні.

Після Другої світової війни місцеве населення розібрало значну частину маєтку на будівельні матеріали, які використало для господарських потреб.

До наших днів збереглися рештки західної і південної башт, фрагменти стіни між ними, руїни палацу та каплиця.

Час від часу з”являються чутки про відновлення замку, але не віриться, що це реально, бо навіть спроба відновити каплицю в 90-х потерпіла фіаско. Тож навряд чи в найближчому майбутньому ситуація в Новомалині зміниться на краще, хоча місце тут дуже красиве і варте відвідин, тим паче в комплексі з Острогом і Межирічем.

Автор тексту та фото Роман Бречко                            rbrechko