Яготин до 2019 року був районним центром. Нині тут мешкає близько 19 тисяч осіб.
Місто вперше згадується в письмових документах під 1552 роком. Але ймовірно поселення існувало значно раніше. Стосовно назви (у ХІХ ст. – Яготино) дослідники не мають одностайної думки. Припускають, що вона походить від імені татарського мурзи Яги, захопленого тут у полон («тино» – давньоруською огорожа, стіна). На початку XVII століття Яготин став осередком козацтва, а під час війни 1648-54 років – сотенним містечком, яким і залишався аж до скасування гетьманства (1764).
При в’їзді у Яготин відвідувачів зустрічає велике штучне озеро – Супій. В давні часи на місці озера було велике болото (воно і нині існує північніше озера), але у 1765 році тодішній власник Яготина Кирило Розумовський наказав пересипати річку Супій великою греблею. Це була титанічна, для тих часів, робота. Тисячі кріпаків та найманих робітників насипали величезну греблю. Води Супою піднялись, заповнили долину та затопили болото. Нині озеро складається з двох частин – Великого і Малого Супою. Крім Яготина на його берегах розташовано чотири села.
Озеро Супій. Фото Олександра Мальона
Озеро Супій. Фото Романа Маленкова
Гетьман Кирило Розумовський придбав Яготин у 1757 році. На початку ХІХ століття місто перейшло його сину Олексію. Останній розбудував тут велику садибу та розбив шикарний парк. Плануванням парку, який нині є чи не головною окрасою Яготина, займався садівник Пельц. У 1820 році Олексій Розумовський подарував місто своїй дочці Варварі, дружині князя Рєпніна-Волконського.
Княгиня Варвара відома сучасникам як близький друг та покровителька Тараса Шевченка. Кажуть, що вона була закохана в поета. Шевченко кілька раз відвідував Яготин, який в часи Розумовських-Рєпніних став одним з культурних центрів Лівобережжя. Він написав тут кілька своїх творів. Приймали поета у невеликому гостьовому флігелі. Нині у цій споруді розташовано музей “Флігель Шевченка” (вул. Незалежності, 69а).
Садибно-парковий ансамбль Розумовських-Рєпніних свого часу вважався одним з кращих в Україні. Але від минулої величі залишилось небагато. Великий палац, як і більшість споруд палацового комплексу, зруйнували більшовики. Вціліли лише кам’яний ризаліт палацу (кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст.), в якому нині розміщена картинна галерея (вул. Незалежності, 59), та гостьовий флігель. У яготинській картинній галереї виставлено полотна та скульптури відомих українських митців: Їжакевича, Шишка, Гончара, Кальченко та ін. Тут зберігається найповніше в Україні зібрання творів народної художниці Катерини Білокур.
Троїцький собор. Фото Романа Маленкова
Парк Розумовських в радянські часи досить сильно перепланували. В повоєнні роки в ньому встановили велику кількість бюстів радянських політичних діячів, воєначальників, а також відомих людей, пов’язаних з Яготином: художників, письменників, поетів.
1800 року Олексій Розумовський збудував у центрі Яготина соборну Троїцьку церкву. Споруду звели за проектом відомого архітектора Миколи Львова. Це була велика кругла ротонда, оточена колонадою. Форми церкви здавалися нетрадиційними для православного культового будівництва – вона була не хрестоподібна, а кругла. Архітектурне коріння подібних храмів сягає прадавніх дохристиянських часів – язичницькі храми поклоніння сонцю будували саме круглими. Подейкують, що Олексій Розумовський входив до масонської ложі. Можливо, цим пояснювалась дивна архітектура церкви. Але як би там не було, у 1936 році цю унікальну будівлю зруйнували. Нині її відбудовують.
У центрі міста розташована одна з небагатьох архітектурних пам’яток Яготина – колишня земська школа (кінець ХІХ ст.). Зараз у ній розміщено експозиції етнографічного музею (вул. Незалежності, 105).
Текст Романа Маленкова. Фото Олександра Мальона та Романа Маленкова
Читайте також наш матеріал Яготин. Кам’яні хрести
Далі усі фото Олександра Мальона
Яготинський парк
Флігель Шевченка
Ризаліт палацу Розумовських. Нині картинна галерея
В парку
Каплиця маєтку Розумовських
Краєзнавчий музей
Залізничний вокзал та його фельдшерський пункт. Початок 20 століття
