Місто Яготин . Районний центр на річці Супій. Перша згадка про місто датується 1552 роком. Містечко було козацьким. Деякий час ним володів внук Семена Палія Василь Танський. У 1757 Танський продав ці землі гетьману Кирилу Розумовському. В 1765 році Розумовський на річці Супій насипав велику греблю. В результаті утворилось велике озеро Супій. Розумовські володіли Яготином до 1820 року. Потім він був власністю дочки Олексія Розумовського, що вийшла заміж за Рєпніна-Волконського. Рєпніним містечко належало до 1917 року. Зараз у місті проживає – 24000 чоловік.
Річка Супій. Фото Романа Маленкова
Велике штучне озеро Супій було створено у 1765 році, після побудови величезної греблі на річці Супій. Гребля будувалася на кошти гетьмана Кирила Розумовського руками кріпаків. Це була титанічна праця. Зараз озеро складається з двох великих частин розділених заболоченою смугою суходолу і дамбою. На берегах озера розташований Яготин та села Черкасівка, Червоне Заріччя і Засупоївка.
 |
| Пам’ятник М.В.Гоголю у парку Розумовських. Далі ризалит палацу – все що залишилося від розкішного палацового комплексу. Нині в ньому картинна галерея. Фото Ростислава Маленкова |
А ось що пише путівник: Дванадцять маршрутів Київщиною. – К.: Грані-Т, 2008. Автори: Роман Маленков та Олег Година.
“Наступна зупинка – Яготин (траса Т-1018). Місто вперше згадується в письмових документах під 1552 роком. Але ймовірно поселення існувало значно раніше. Стосовно назви (у ХІХ ст. – Яготино) дослідники не мають одностайної думки. Припускають, що вона походить від імені татарського мурзи Яги, захопленого тут у полон («тино» – давньоруською огорожа, стіна). На початку XVII століття Яготин став осередком козацтва, а під час війни 1648-54 років – сотенним містечком, яким і залишався аж до скасування гетьманства (1764).
При в’їзді у Яготин відвідувачів зустрічає велике штучне озеро – Супій. В давні часи на місці озера було велике болото (воно і нині існує північніше озера), але у 1765 році тодішній власник Яготина Кирило Розумовський наказав пересипати річку Супій великою греблею. Це була титанічна, для тих часів, робота. Тисячі кріпаків та найманих робітників насипали величезну греблю. Води Супою піднялись, заповнили долину та затопили болото. Нині озеро складається з двох частин – Великого і Малого Супою. Крім Яготина на його берегах розташовано чотири села.
Ризалит палацу (картинна галерея). 2010 рік. Фото Романа Маленкова
 |
| Каплиця або альтанка Розумовських. Фото Ростислава Маленкова |
Гетьман Кирило Розумовський придбав Яготин у 1757 році. На початку ХІХ століття місто перейшло його сину Олексію. Останній розбудував тут велику садибу та розбив шикарний парк. Плануванням парку, який нині є чи не головною окрасою Яготина, займався садівник Пельц. У 1820 році Олексій Розумовський подарував місто своїй дочці Варварі, дружині князя Рєпніна-Волконського.
Княгиня Варвара відома сучасникам як близький друг та покровителька Тараса Шевченка. Кажуть, що вона була закохана в поета. Шевченко кілька раз відвідував Яготин, який в часи Розумовських-Рєпніних став одним з культурних центрів Лівобережжя. Він написав тут кілька своїх творів. Приймали поета у невеликому гостьовому флігелі. Нині у цій споруді розташовано музей “Флігель Шевченка” (вул. Незалежності, 69а).
Садибно-парковий ансамбль Розумовських-Рєпніних свого часу вважався одним з кращих в Україні. Але від минулої величі залишилось небагато. Великий палац, як і більшість споруд палацового комплексу, зруйнували більшовики. Вціліли лише кам’яний ризаліт палацу (кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст.), в якому нині розміщена картинна галерея (вул. Незалежності, 59), та гостьовий флігель. У яготинській картинній галереї виставлено полотна та скульптури відомих українських митців: Їжакевича, Шишка, Гончара, Кальченко та ін. Тут зберігається найповніше в Україні зібрання творів народної художниці Катерини Білокур.
Каплиця Розумовських. 2010 рік. Фото Романа Маленкова
Колишня земська школа. Нині тут етнографічний музей. Фото Романа Маленкова
Парк Розумовських в радянські часи досить сильно перепланували. В повоєнні роки в ньому встановили велику кількість бюстів радянських політичних діячів, воєначальників, а також відомих людей, пов’язаних з Яготином: художників, письменників, поетів.
Флігель маєтку Розумовських, в якому зупинявся Тарас Шевченко. Нині тут музей “Флігель Шевченка”. Фото Романа Маленкова
 |
| Троїцький собор у ХІХ столітті |
1800 року Олексій Розумовський збудував у центрі Яготина соборну Троїцьку церкву. Споруду звели за проектом відомого архітектора Миколи Львова. Це була велика кругла ротонда, оточена колонадою. Форми церкви здавалися нетрадиційними для православного культового будівництва – вона була не хрестоподібна, а кругла. Архітектурне коріння подібних храмів сягає прадавніх дохристиянських часів – язичницькі храми поклоніння сонцю будували саме круглими. Подейкують, що Олексій Розумовський входив до масонської ложі. Можливо, цим пояснювалась дивна архітектура церкви. Але як би там не було, у 1936 році цю унікальну будівлю зруйнували. Нині її відбудовують.
У центрі міста розташована одна з небагатьох архітектурних пам’яток Яготина – колишня земська школа (кінець ХІХ ст.). Зараз у ній розміщено експозиції етнографічного музею (вул. Незалежності, 105).”
Троїцький собор у ХХІ столітті. Реконструкція. Фото Романа Маленкова
Болото Супій. Фото Романа Маленкова
