Соколівка – без перебільшення “забуте” село на теренах Крижопільського району Вінниччини. Автівка з низьким кліренсом не залишає жодних шансів сюди потрапити. Жахлива побита бруківка, що веде сюди з Верхівки, можна сміливо називати найскладнішою дорогою на Східному Поділлі. Може саме завдяки важкодоступності Соколівка і зберегла свою патріархальність. Попри складності доїзду, приїхати сюди варто. Соколівка зберігає в собі багато таємниць, що дійшли з минулих століть, коли село належало впливовій родини Бжозовських – власників декількох маєтків на Брацлавщині і в Одесі.
На сьогодні в Соколівці майже повністю зберігся комплекс резиденції Бжозовських, огороджений потужним муром з декількома брамами та декоративними башточками. До комплексу садиби також входять два скромних садибних будинки (палаци) та господарські приміщення: офіціна, комора, льодовня, будинок управляючого. Маєток оточує парк з розкішною альтанкою.
Землі, які раніше належали Конєцпольським, а згодом – Любомирським, в середині XVIII століття придбала родина Бжозовських гербу Беліна. Першим з Бжозовських – власників Соколівки, був Ігнацій Бжозовський, трембовський староста. Першу резиденцію в Соколівці на початку XVIII сторіччя збудував його син Фелікс.
Скромний палац згорів у 1811 році, а на його місці у 1820-х роках був збудований новий класицистичний садибний будинок, який зберігся до наших днів. Єдина прикраса старого палацу – це портик з чотирьох колон тосканського ордеру.
Пізніше, у середині ХІХ століття, син Фелікса, Кароль Бжозовський добудував до старого будинку нову палацову будівлю. Новий двоповерховий палац також вийшов дуже скромним: з прикрас були лише пілястри та чотири балкончики по краях, від яких збереглися лише кронштейни.
Новий палац зі старим з’єднувала одноповерхова тераса з балюстрадами по краях. Обидва палаци мають чотирьохскатний дах:
Після будівництва нового палацу, старий використовувався для репрезентаційних цілей. Його інтер’єри були оздоблені коштовним паркетом рідкісних порід дерева, стіни обклеєні цінними шпалерами, а стелі прикрашені розписами або ліпленням, з’явилися кришталеві і бронзові люстри. В оздобленні переважав стиль ампір. В приміщенні були як оригінальні меблі та предмети мистецтва, так і виготовлені за зразками луврських витворів місцевими майстрами.
Маєток разом з фільварком оточений потужним муром.
Резиденція мала декілька брам, дві з яких збереглися но нашого часу. Парадна брама – це справжній шедевр у вигляді башти в неоготичному стилі. Брама збудована у першій половині ХІХ століття, має атрибути оборонної споруди: бійниці, ковані решітки, сторожові ніши.
Вид з боку фільварку:
Брама завершена шатровим дахом з флюгером.
На браму вежу можна піднятися по сходах:
Вид на Соколівку з надбрамної вежі:
Поруч з вежею-брамою – ще декілька декоративних башточок:
Східна брама маєтку набагато скромніша:
На території фільварку (економії) збереглася двоповерхова комора:
В середині комори:
На території комплексу був розташований католицький костел-каплиця, який зберігся до нашого часу. На жаль, винайти мені його не вдалося. Фото – з сайту Сергія Котелка:
Резиденція Бжозовських була розташована по обидва боки ставка які були частиною ландшафтного парку. Невеликий парк був розташований переважно на протилежному боці від житлового та господарського секторів садиби: збереглися чудові багатовікові дерева (дуб, липа, модрина тощо), альтанка.
Попри довгі пошуки, альтанку мені також знайти не вдалося. Фото – Сергія Котелка:
Заразна території садиби Бжозовських у Соколівці знаходиться спеціалізована школа-інтернат.
Автор – Андрій Бондаренко
