Новоселиця
Новоселицький район розкинувся у лісостеповій зоні на лівому березі Прута в найбільш рівнинній місцині Пруто-Дністровського міжріччя. Адміністративний центр району – місто НОВОСЕЛИЦЯ (8,3 тис. мешканців), зобов’язане своєму виникненню сухопутному торговому шляху, який проходив у ХІІ – ХІV століттях з Галича до Берлада на Дунаї. Вперше Новоселиця згадується в документах у 1456 році, як «Шишківці, де був Юріїв двір», а в 1617 році село значиться як «Шишкеуць біля Пруту, що тепер називається Новоселиця».
Звенигород
Сьогодні на черзі - Звенигород, маленьке село поблизу Бучача. Поруч - замок в Підзамочку і скельний монастир в Рукомиші (про нього коли-небудь пізніше). Головна атракція Звенигорода - симпатичний оригінальний костел. Храм не занадто давній - всього 1934 рік. А привертає увагу не віком, а своєю модерновістю: такі костели будували лише у міжвоєнний період.
Сокаль. Частина 1. Огляд міста
Сокаль - найпівнічніше місто Львівщині. Територіально - майже Волинь.
Комарно. Частина ІІ
Продовжимо віртуально екскурсію пам'ятками Комарно, яких в крихітному містечку залишилася купа.
Комарно. Частина І
Захоплення маленькими містечками Галичини - це пристрасть, яка починає з'являтися вже після відвідань декількох з них. В них є те, чого не можна знайти у величних Львові і Чернівцях. Не можна того знайти і у малих містах Наддніпрянщини. Я кажу про затишність, відсутність автомобілів і шуму базарів, якусь певну в'ялість і, подекуди, депресивність життя. За те є багато залишків минулих століть, які нагадують про те, що колись міська цивілізація була саме тут.
Кліцько
Успенська церква у сусідньому з Комарно селі Кліцько - ще один яскравий приклад того, як релігійна громада без фінансової допомоги держави якісно відновила дерев'яний храм.
Комарів
Наддністрянське село КОМАРІВ (перша згадка – 1665 рік, 1,7 тис. мешканців) розташоване в 9 кілометрах від траси Хотин – Новодністровськ (повертати треба біля села Бузовиця). В селі знаходиться найстаріший дерев’яний храм району – Успенська церква, зведена у 1765 році. Храм є тризрубним одноверхим. Над навою підвищується восьмерик куполу, бабинець і вівтарна частина мають бічні прибудови. Пізніше до бабинця прибудували двоярусну муровану вежу-дзвіницю, яка явно домінує в ансамблі.
Нагоряни
Невелике село НАГОРЯНИ (перша згадка – 1425 рік, 0,45 тис. мешканців) належить до Грушівської сільської ради Кельменецького району.
Кельменці
Наша віртуальна подорож Буковиною добігає свого кінця. На десерт залишилися лише два райони Чернівецької області – Кельменецький і Сокирянський. Два райони, про які путівники мовчать, а туристи обминають їх десятою дорогою. Бо чітко впевнені в тому, що «тут нічого цікавого немає». Цього року я вирішив перевірити обґрунтованість цього стереотипу. Висновки робити не буду: ви їх зробите самі.
Шепіт і перевал Джоголь
Невелике прикордонне село ШЕПІТ на березі Сучави засновано 15 березня 1490 року. До 1946 року село мало назву Шепіт-Камерал.
Селятин
СЕЛЯТИН (SELETIN), що лежить над річкою Сучавою, є одним з найстаріших поселень Буковинської Гуцульщини. Вперше село згадується в грамоті Молдавського князя Стефана ІІІ від 13 березня 1490 року, як власність Путнянського монастиря. Сьогодні цей відомий православний монастир знаходиться на території Румунії.
Плоска
Cело з назвою ПЛОСКА, що знаходиться між Путилою і Селятиним, відомо з 1707 року. Невелике поселення витягнулося однією вулицею, що серпантином піднімається на перевал Плосківський (970 метрів).
Дихтинець
Наступне село за Усть-Путилою – ДИХТИНЕЦЬ, розташоване у вузькій долині Путилки.На початку села праворуч від дороги розташована скеля Острива, яка також має назву «Скеля Трьох чекістів».
Усть-Путила. Закам’яніла багачка
Cело УСТЬ-ПУТИЛА знаходиться при впадінні річки Путилка у Черемош. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів.Село в першу чергу знайоме завдяки пам’ятці природи – скелі Закам’яніла Багачка. Скеля розташована ліворуч від дороги і являє собою геологічне утворення пірамідальної форми висотою 30 метрів, шириною в основі 12 метрів, і справді нагадує постать людини.
Мариничі
МАРИНИЧІ – звичайне гуцульське село на березі Черемошу, що розташоване за Розтоками. Знамените, передусім, каменем «Жаба» - цікавим геологічним об’єктом, розташованим на березі річки.Пам’ятку ви не пропустите. Відповідний дорожній вказівник підкаже вам місце її розташування.
Петраші
В Петрашах, що відносяться до Мариницької сільської ради, своїм свіжим деревом привертає увагу типово буковинська трикупольна дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (1863 рік).
Загальний вигляд: