Комарно. Частина ІІ

Продовжимо віртуально екскурсію пам’ятками Комарно, яких в крихітному містечку залишилася купа.

Перша дерев’яна церква у Комарному з’явилася у період виникнення місцевого православного братства наприкінці XVI століття. Подібні братства були способом захисту місцевого українського населення від наступу фанатичного католицизму. При церкві, що носила титул Св. Трійці, було відкрито школу і лікарню. У 1704 році парафія Комарно отримала ерекційні права від княгині Анни Дольської.

Михайлівська церква у Комарному, яка є одним з найкращих зразків галицької народної дерев’яної архітектури, з’явилася на місці своєї попередниці – Троїцької церкви, у 1754 році. Про це свідчить дата на хрестовій бантині центральної бані. Існує думка, що 1754 рік – це рік реставрації храму, а сама церква має більш старший вік: на срібному окутті Євангелія, подарованого храму міщанською парою, була дата “1609”. Таку версію висунув вчений Осип Пеленський.

У 1891 році відбулася реставрація храму, під час якої реставровано верхи церкви, дзвіницю та подовжено бабинець. Наступна реставрація відбулася у 20-х роках ХХ століття. Тоді було розібрано північну різницю, замінено конструкції та покриття бань. Тоді ж, у 1924 році церкву законсервували і надалі не використовували для богослужінь. Під час реставрації 1965 – 1967 років під керівництвом архітектора Івана Могитича храму повернули первісний вигляд. Щоб врятувати пам’ятку від рук радянської влади, тодішнє керівництво містечка оголосила її народним музеєм. Саме завдяки цьому храм вдалося зберегти у більш менш пристойному вигляді.

Проте пам’ятка поступово руйнувалася і на середину першого десятиліття ХХІ століття вже перебувала у жалюгідному стані. Не чекаючи фінансової допомоги від держави і дозволу на реставрацію, громада Комарно сама приступила до реставраційних робіт. Свої зусилля для цього об’єднали обидві релігійні громади міста: греко-католицька і православна. В стислі терміни на кошти мешканців міста за допомогою майстрів з Карпат храм вкрили новим якісним гонтом і сьогодні Михайлівська церква в Комарному – не лише красуня серед красунь церков, але й наочний приклад консолідації релігійних громад і мешканців міста у порятунку пам’ятки архітектури національного значення.

У 1910 році поруч зі старою дерев’яною Михайлівською церквою за проектом львівського архітектора Василя Нагорного спорудили новий мурований храм, також освячений на честь Св. Архангела Михаїла. В інтер’єрі храму під хорами є памяткова табличка з мармуру з надписом: «Заслуженому громадянинови // свому провідникови і б. душпастиреви // о. Володимирови Петрикови // в доказ глубокої пошани // і незабутної пам’яти // парохіяни Комарна // 1901 – 1910. // Його заходами збудована церков // Уроджений 1876 умер 1931 // Вічна йому пам’ять».

Ще один храм – церква Св. Апостолів Петра і Павла, розташований в західному куті колишньої ринкової площі. Церкву збудовано у 1848 році на місці старої дерев’яної, про існування якої свідчить візитація 1764 – 1765 років. Петропавлівська церква сильно постраждала під час бойових дій у 1915 році. Протягом 1927 – 1929 років її відновлено за проектом того ж самого Василя Нагорного.

Західніше від церкви на колишній будівлі уряду праці зберігся цікавий старий надпис на трьох мовах:

Чи не найцікавіша пам’ятка Комарно знаходиться на східній околиці містечка на роздоріжжі на село Кліцько. Це – придорожній пам’ятник, споруджений у 1663 році на честь перемоги над турками і татарами. Висота монументу з білого каміння складає близько 3 метрів. Він стоїть на чотирьохгранному постаменті висотою у 1,25 метрів. На постаменті надписи латиною “Моя смерть – твоє життя” та дати “1641”, “1663”.


Перемістимося в протилежний, західний кінець Комарно. Майже за містом, посеред колишнього парку, доживає свої останні дні колишній палац графині Кароліни Лянцкоронської – останньої власниці містечка. Палац у класицистичному стилі, зведений наприкінці ХІХ століття, ніколи не відрізнявся вишуканістю фасадів, проте славився розкішними меблями. У міжвоєнний період в будинку розміщувалася польська школа.

Закінчимо прогулянку Комарном традиційно там, де закінчують своє земне життя переважна кількість людей – на кладовищі. Тим більш, що комарненський цвинтар дійсно вартий уваги. На вході на старе кладовище зустрічає діюча римо-католицька капличка з похованням ксьондза Владислава Фриделя.

На цвинтарі – безліч цікавих надгробків та поховань.

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                          andy_babubudu

Читайте ще про Комарно:

Комарно. Частина І