Районний центр Іллінці не назвеш туристичною перлиною, але даремно, адже тут є на що подивитись – вистачає пам’яток і архітектури, і природи. Водяний млин, величезна барокова синагога (нині пилоцех, друге фото), купа храмів та трохи забудови 19 століття. У Іллінцях народився Тимко Падура – польський поет, автор пісні “Гей соколи”, тому Іллінці могли би бути туристичним центром, ще й для наших західних сусідів. Але у Іллінцях один готель на район, який майже завжди зайнятий. Отакий от туризм… Але віримо – усе зміниться.
Водяний млин
Воскресенський собор
Церква Різдва Богородиці
Іллінці – один із лідерів Вінницької області, за рівнем економічного зростанні, якщо, звичайно, статистика не бреше. Головним підприємством міста є «Лютсдорф» – домінатор на українському ринку серед виробників молока тривалого зберігання. «Селянське» (і молоко, і масло), «На здоров’я», «Бурьонка» (ох же й назва) – це все родом із Іллінців. Є й інші підприємства, а відповідно у місті є гроші. А готель один, маленький.
Перша письмова згадка про Іллінці датується 1391 роком. Тоді це було невелике поселення, яке часто змінювало власників. В козацький час Іллінці були сотенним містечком, а у 1757 році отримали Магдебурзьке право і статус міста. Наприкінці 18 століття головну роль в міському житті почали відігравати євреї. Було зведено Велику Іллінецьку синагогу – це один з небагатьох іудейських храмів на теренах України, зведених у стилі бароко. Щоправда, нині у синагозі пилоцех і якісь інші підприємства. Мабуть велична пам’ятка не потрібна іудеям, та й місту не потрібна.
Комплекс Великої Іллінецької синагоги
Найбільшим храмом Іллінців є Воскресенський собор. Його звели у 1897 році у стилі цегляного модерну. Він базилікального типу й дуже схожий на Стрітенський собор Прилук – ймовірно, це той же проект.
Ще одним представником цегляного модерну є Троїцька церква, збудована у 1903 році в районі Морозівка. Доволі проста будівля, яких на початку 20 століття звели в Україні повно – дзвіниця й довгий зал під двосхилим дахом.
Найстарішим християнським храмом Іллінців є дерев’яна церква Різдва Богородиці. Її звели у 1773 році, як греко-католицьку, якою вона й була 20 років. Після захоплення Правобережжя Росією Храм передано православній громаді. Стиль храму – українське (козацьке) бароко.
Воскресенський собор
Троїцька церква
Церква Різдва Богородиці В центрі міста збереглися будівлі – житлові й адміністративні, які звели наприкінці 19 століття. На одному із старовинних будинків таблиця, яка вказує, що у містечку народився автор культової, можна сказати легендарної пісні «Гей, соколи» Тимко Падура (Tomasz «Tymko» Padura). Чи знаєте ви ще хоч одну пісню, яку вважають своєю чотири народи: українці, поляки, словаки й білоруси. Не просто вважають, а мають власні тексти, чи то переклади, чи то оригінали. Та, мало там якоїсь пісенної старовини, подумаєте ви? Так у Польщі цю пісню і нині знає майже кожен, в Україні її переспівав майже кожен відомий виконавець (Олег Скрипка, наприклад), а у Словаччині її використовують у кіно. Текст всюди розповідає про українського козака й про Україну:
Гей, десь там, де чорні води,
Сів на коня козак молодий.
Плаче молода дівчина,
Їде козак з України. (українська)
Hej, tam gdzieś z nad czarnej wody
Wsiada na koń kozak młody.
Czule żegna się z dziewczyną,
Jeszcze czulej z Ukrainą. (польська)
Гэй, над рэчкай, над чарненькай
Сядлаў коня казачэнька,
Развітаўся ён з дзяўчынай,
Ды з каханай Украінай. (білоруська)
Hej kdesi tam z čiernej vody
Sadá na koňa kozák mladý
Smutne lúči sa s dievčinou
Ešte smutnejšie s Ukrajinou (словацька)
Якщо зібрати усі кавери, переспіви, саундтреки і тд., викладені на Youtobe – отримаємо десятки мільйонів переглядів, а це вже дуже немаленький показник. Якби Падура народився в якомусь дрібному містечку Польщі – бути б тому містечку туристичною зіркою. Іллінцям воно не нада, ондо ж табличку ж почепили, шо вам ше тре?
Тут є величезний водяний млин, не робочий, звичайно. А ще одна річ, яка могла б зібрати туристів до Іллінців, і не лише з України – це гігантський метеоритний кратер – Іллінецька астроблема. Але…
Коли ми їхали у тур-розвідку в Іллінці та район, найприродніше було зупинитись в готелі, саме в цьому місті. Виявилося, що готель тут один, і він зайнятий робітниками, які роблять реконструкцію газопроводу (ну чи щось подібне). В сусідньому, Оратівському районі, готеля не було взагалі. Довелося їхати ночувати у Гайсин. Отака от туристична перлина.
Текст та фото Романа Маленкова
Єврейське кладовище
