Бронниця розташована недалеко від Могилева-Подільського по дорозі на Ямпіль. Відразу при дорозі ми бачимо заїзд у ліс, біля якого стоїть симпатична неоготична сторожка. На сторожці старий дерев’яний щит, який вказує що оце ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Дитячий санаторій «Гірський» Хмільницьке дочірнє підприємство – отак багацько слів. Заходимо на територію «санаторія» – тут хащі і розруха, хоча місце чудове – на горбику над Дністром. Дністер ми побачили пізніше.
Колись на місці санаторію стояв маєток чоловіка із дуже довгим ім’ям – Людвиг Адольф Петер Фюрст цу Зайн-Вітгенштейн-Берлебург-Людвигсбург. Але, зазвичай, його так не називали, адже переїхавши із Німеччини у Росію, відомий, в майбутньому, воєначальник, перехрестився в Петра Християновича Вітгенштейна.
Це був фельдмаршал імперії. У 1812 році він керував окремою бригадою і здобув кілька перемог над французами. У 1813 році він вже керував російсько-пруською армією під час великого наступу, а у 1828-1829 роках – він керівник російської армії в російсько-турецькій війні. Світлійший князь та один із найбагатших в імперії олігархів. Маєтків у нього було кілька десятків, і маєток у Бронниці був ледь не рядовим. Ймовірно князь бував тут, лише заради краєвиду долини Дністра. От і ми заїхали в колишній маєток заради цього краєвиду.
Щоб дістатись до зручної оглядової точки, потрібно за колишніми корпусами санаторію повернути ліворуч, вже на краєчку високого дністровського берега. Потім ви побачите майданчик, з якого усі фотографують цю красу. Дністер тут робить великий меандр, відкриваючи для огляду свої стрімкі береги та молдовське село Унгурь, з кількома церквами. Це важко охопити одним кадром – потрібен або ширококутний об’єктив, або панорамна зйомка. Але результат, майже, завжди неймовірний.
Від палацу Вітгенштейну залишилось небагато – фактично, на що можна подивитись, то це на високу башту, яка, колись, виконувала декоративні функції, а нині це підставка для усіляких антен і ретрансляторів, які все рівно не працюють, адже санаторій закинутий. Рекреантів тут не було вже давно. Якщо походити алеями парку, який є пам’яткою садово-паркового мистецтва – у цих хащах можна хоч якось впізнати колишню роботу кваліфікованих садівників, але, загалом – це вже не зовсім парк – лісопарк.
Село Бронниця дуже старе, воно вперше зустрічається у письмових джерелах у 14 столітті, хоча, ймовірно, існувало раніше. Бронниця – від слова бронити (обороняти). Нині тут мешкає близько 1200 осіб.
Текст та фото Романа Маленкова
