Раніше ми захоплювались печерними містами Криму, із захопленням відвідували скельні монастирі півострова, в Бахчисараї та Інкермані. Нині ж, коли територія Криму окупована, ми починаємо все більше розуміти, яким він був якірцем в сенсі пізнання України та розвитку її інфраструктури. Виявляється, що й у інших регіонах України є атракції, як мінімум не менш цікаві ніж у Криму, наприклад на берегах Дністра є купа неймовірних скельно-печерних монастирів, які ефектніше виглядають, ніж, наприклад, у Інкермані: Галицький, Хрещатицький, Бакотський, а найцікавішим є монастир у Лядовій.
Село Лядова розташоване недалеко від Могилева-Подільського, в долині однойменної річки. Топонім «Лядова» дослідники пов’язують із архаїчним слов’янським словом «лядо» – покинута ділянка землі, поросла лісом та чагарником. Хоча є ще слово «ляда» – кришка, люк, але не будемо залазити у подробиці. Отут, на цій «покинутій ділянці», точніше над нею, на скелі, у 1013 році (документального підтвердження немає, не знаю звідки у монастирі взяли цю дату) Антоній Печерський, який тупцяв якраз із Афона, видовбав першу печеру монастиря – інші люди, щоб переночувати курінь собі роблять, у кращому випадку, але засновнику найбільшого православного монастиря (Києво-Печерської лаври) куреня було мало – він зробив печеру.Це був пеший печерний скит, заснований Антонієм Печерськийм. Отакий він давній Лядовський монастир Усікновення Голови Іоанна Предтечі. В пам’ять про засновника в монастирі є відповідна церква.
Монастир розташований над Дністром, у схилі, в товщі крейдяних відкладів (пишуть, що крейдяних – я не став колупатись, щоб визначити точніше). Печери врізаються у глибину щільної породи – їх не дуже багато, але вони виглядають старими й намоленими. В одній костниця, не така упорядкована, як у чернігівському Троїцько-Іллінському монастирі – із темряви, хочоковиколи, спалах фотокамери вириває пожовклі черепи, купи кісток у нішах. На терасі зведено відносно нові, але колоритні пісковикові будівлі кількох храмів та монастирських келій. На пагорбі, над обителлю, височить нова дзвіниця – її я бачив із греблі Дністровської ГЕС –абсолютна новобудова, але абсолютно в тему – колоритна будівля, зведена із блоків пісковику, височить над крутим берегом Дністра, тягнучи до себе сотні туристів.
Як не важко здогадатись, нині обитель підпорядкована московській патріархії. З Москвою монастир мав зносини мабуть давно – у 1649 році Богдан Хмельницький відсилав ігумена Лядовського монастиря першим своїм послом у Московію. А у 1672 році на Поділля прийшли турки й монастир припинив своє існування, щоб відродитись через 27 років вже греко-католицьким. Орден василіан використовував обитель до 1745 року, а потім вона знову стала православною.
У 1938 році Лядова опинилася на кордоні із Румунією. Радянські війська зводили тут лінію прикордонних укріплень і вирішили монастир (в якому на твердження тодішньої влади переховувались контрабандисти) зруйнувати. Більшість монастирських споруд злетіли у повітря, залишились лише печери.
Нині до Лядовського монастиря, відродженого в 90-ті, веде стрімка дорога. Із оглядових майданчиків, від печерних церков та від дзвіниці, відкриваються запаморочливі краєвиди меандруючого Дністра. Тут обов’язково варто побувати.
Текст та фото Романа Маленкова
PS/ У 2019 році в монастирі стався зсув грунту, й частина споруд була зруйнована. Далі кілька світлин після тієї події.
