Назва правдива: маленький острівець, зараз сполучений з берегом насипною дорогою на радість туристам, і птахи живі, камяні, бетонні, металеві теж наявні. На відстані легкої автомобільної прогулянки: Ефес, будинок Діви Марії, Ізмир, Памукале, Шіріндже, Мілет, Дідім і ще з десяток античних руїн.
Кушадаси знаходиться на березі Егейського моря на західному узбережжі Туреччини. Це місце трохи відрізняється від південного узбережжя Туреччини, де знаходяться як Анталья і Аланія . Так в чому ж відмінності? Егейське море дуже мальовниче. Тут повно великих і маленьких островів, які в основному належать Греції. Грецький острів Самос зовсім поряд – батьківщина Піфагора, але нас там зараз не чекають. Сама берегова лінія теж дуже порізана, багато невеликих бухт, півостровів. Дайвери кажуть, що бірюзового кольору вода дуже прозора і практично не поступається за своєю прозорістю воді Червоного моря. На Егейському морі дуже красивий захід сонця, яке сідає прямо в море, за горизонт, забарвлюючи воду, небо, острови, гори в руді відтінки. Курорти південного узбережжя Туреччини дивляться на південь, там сонце ховається за горами.
Як і на будь-якому шматку землі у Малій Азії тут встигли побувати всі. Порт і місто Кушадаси розквітло після занепаду Ефесу за пізньої античності й раннього середньовіччя. До XV століття місто було торговим центром республік Генуя, аж доки його не захопила Османська імперія.
Є невеликий караван-сарай Öküz Mehmet Paşa Kervansarayı, що типово для цих споруд нагадує фортецю для захисту купців та їх товарів від грабіжників з високими стінами з бійницями і гострими зубцями нагорі. Побудована ця споруда на початку XVII століття в центрі міста, як можна здогадатися з назви Мехмет-Пашею, коли місто було великим портом на березі Егейського моря. Усередині Караван-сарай має два поверхи. На другому поверсі жили самі постояльці, на нижньому розміщували худобу і товари. Внутрішній дворик, як і сучасні готелі, має фонтан і пишну зелень .Є два входи один з боку моря, інший – з боку пішохідної зони бульвару Барбаросси, до якого ми ще повернемося. Караван-сарай Кушадас втратив своє значення і прийшов в запустіння. Міська влада його повністю відреставрували в в середині ХХ століття і відкрила тут готель, в якому зупинився президент США Джиммі Картер під час своєї поїздки в древній Ефес.
У місті зберегся пішохідний квартал старого міста, що починається біля набережної Морського круїзного порту й рибного ринку й тягнеться вглиб міста.
Тут широкі вулиці з безліччю магазини, ресторани і кафе та декілька мечетей. Це фактично один великий базар. Для такого маленького міста набережна немаленька – щось близько 2 кілометрів. Закінчується набережна біля підніжжя гори Кесе, на вершині якої є прекрасний оглядовий майданчик з панорамою на Кушадаси. Щоб ви не забули, де заходитеся, на схилі великими буквами викладено назву курорту. Я б рекомендував подивітися на старі нетуристичні райони міста, які лежать праворуч від Караван-сараю і Великого ринку – стару міська забудова на схилах гори Кесе з різнокольоровими будиночками та сходами і вузькими досить крутими вулицями, які ведуть на гору Кесе. Цікаво пройтися по вулиці Yıldırım, Тут можна побачити одно і двох поверхові будинків білого кольору в традиційному турецько-грецькому стилі. Вона починається у пішохідної зоні Великого ринку і йде ніби уздовж гори.
Якщо по цій вулиці постійно йти прямо, то можна за дійти до Жіночого пляжу з дрібним жовтим піском і прозорою водою.. Дивна назва пояснюється тим, що за часів Османської імперії на цей пляж допускали лише жінок, Сьогодні ж Ladies beach є найпопулярнішим, але, напевно, дивно там відпочивати чоловікові.
Під горою лежить фортеця Голубиного острова Güvercinada Kalesi, що захищала порт у гирлі затоки Кушадаси. Раніше цей острів іменувався «Кушадаси» тобто пташиний острів через те, що тут гніздилось багато птахів. Уже після того, як біля острова виникло місто, назва Кушадаси перейшло на нього. А острів став зватися гюверджінада з турецької перекладається як Голубиний острів. Досить з орнітологією.
Фортеця включена до Тимчасового списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО “Фортеці та муровані поселення на генуезькій торговій дорозі від Середземного моря до Чорного моря”. Генуезці прийшли до Кушадаси в кінці 13-го або на початку 14-го століття, а турки після захоплення значно перебудували фортецю. Раніше фортеця Кушадаси була островом, як я вже казав. Зараз вона з’єднана із сушею насипом, де стоять прогулянкові яхти, які возять туристів на екскурсії по морю.
Керував будівництвом османський адмірал ХайраддДін Барбаросса. Фортеця стала однією з його баз. Вона мала потужні стіни, що оточують її з усіх боків, які повинні були уберегти турків від нападу. Стіни фортеці стоять по периметру острова заввишки близько 3 метрів. Вхідні ворота фортеці звернені до суші і захищені двома – п’ятикутною і циліндричною – вежами. У центрі фортеці знаходиться вежа – замок ще генуезької споруди, хоча дехто її пише, що її побудував турецький адмірал. Скульптура Хайреддина Барбароси Barbaros Hayreddin Paşa або Hızır Hayreddin Paşa, здається, інколи мружить око на безбройні круїзні судна, що підходять до берегів. У місті центральна вулиця теж носить його ім’я.
Найуспішніший турецький адмірал, який при згадці будь-якою європейською мовою стає піратом. Дивно. При цьому, що в європейців є ще й поняття корсар, капер. Повна несправедливість, або ж, будемо відвертими, заздрість і спроба принизити. Отож пірат чи адмірал?
Памятник і мавзолей Хайреддина Барбароси, спроектований великим архітектором Сінаном, знаходяться в стамбульському районі Бешикташ поряд з Морським музеєм. Сам район колисьсь заснував сам Барбаросса, заклавши п’ять каменів ( «беш» – «п’ять», «таш» – «камінь») для своїх кораблів, які не могли причалити до берега.
На постаменті стоїть скульптура самого Барбароса і двох моряків, а за їх спинами майорить прапор Османської імперії. На тильній стороні пам’ятника вибиті рядки маршу Барбароса, створеного за мотивами вірша, написаного турецьким поетом Яхья Кемаль Беятли:
«Звідки на морському горизонті доноситься цей рев?
Може Барбароса зараз повертається
З Тунісу або Алжиру, або з островів?
Двісті судів пливуть по хвилях,
Прибуваючи з суші висхідного Півмісяця:
О благословенні кораблі, з яких морів ви прийшли?»
Кораблі ВМФ Туреччини, пропливаючи повз них, мають традицію салювати Хайреддін паші.
Його називали лев Середземномор’я у справді величне (вдала назва серіалу) для Туреччини XVІ століття, в яке було немало величних постатей. Це час великих географічних відкриттів і час чергового розквіту піратства в басейні Середземного та інших морів.
Попередньому відомому в історії носію прізвиська Барбароса «рудобородий» або «руда борода – імператору Священної римської імперії німецької нації Фрідріху Барбаросі вода принесла смертьпід час 3-го хрестового походу. Він потонув. Як на мене турецький Барбаросса був набагато успішнішим на воді, ніж на полях битв німецький.
Насправді турецьких Барбарос було спочатку два. Справжні імена братів Аруджа і Хизир Рейс. Oruç Reis і Hızır Reis. Це вже потім султан Селім I дасть молодшому почесне ім’я Hayreddin Хайреддін” Гайреддін, що означає “найкращий у вірі”. Барбаросою третім був син Хайреддіна.
Уродженці острова Лесбос, в яких грецької крові було стільки ж як і турецької або албанської вони обидва відомі під прізвиськом «Барбаросса» Рудобородий. Старшого брата називали також Баба Арудж Тато Арудж. ЇЇ він отримав тому, що допомагав мусульманським біженцям, які тікали від іспанців у Андалусії. Він переправив їх до Північної Африки своїм флотом.
Першим прославився саме Арудж, який підлітком вступив на османське військове судно, потрапив у полон до госпітальєрів і був привезений ними на Родос, але зумів втекти. Напевно мав надзвичайні здібності, бо швидко став капітаном на невеликому галіоті. Свою базу він влаштував у Тунісі в обмін на відсоток від захопленої здобичі.
У 1504 році Арудж одну за одною захопив дві бойові галери папи Юлія II. До цього жоден галіот, що був удвічі менший і слабший, не захоплював галери. Команда Аруджа взяла штурмом перший корабель, а потім роздягнувши бранців і загнав їх в трюм на весла, перевдяглися у відібраний одяг. Потім всі перейшли на папську галеру і взяли власне судно на буксир. Таким чином, складалося враження, що перемогли папські воїни. Друга галера без побоювання підійшла до корабля і без особливого зусилля була захоплена.
Завдяки неймовірній відвазі і удачі Барбаросса незабаром став героєм всього узбережжя. З кожним роком його успіхи і слава ставали все гучнішими. Ще не встигло пройти п’ять років, а Арудж командував до десятка прекрасних суден, і які йому допомагали двоє його братів. Порт Тунісу тепер не повністю задовольняв його запитам. Він взяв у «аренду» широковідомий зараз білосніжними пляжами і прозорими водами туристичний острів Джерба Djerba, що мав безліччь місць, придатних для стоянки на якорі. Крім спустошення побережжя і захоплення суден, Арудж вирішив завоювати трохи «нерухомості».
При невдалому спробі штурму Беджаї у сучасному Алжирі Арудж втратив руку, але якийсь вправний майстер зробив для нього срібний протез, в якому було безліч рухомих деталей. Арудж повернувся додому, щоб відновитися після поранення, в той час як його брат Хайр-ед-Дін потрапив у халепу.
Правда, він запізнився. Генуезці, дізнавшись про захоплення галіота після невдалого штурму, відправили Андреа Доріа, якому незабаром судилося стати найбільшим християнським флотоводцем свого часу, з 12 галерамми. Він висадився на сушу біля Голетти La Goulette і змусив Хайр-ед-Діна втекти в Туніс. Фортеця була розграбована, а половину кораблів Барбаросси перегнана в Геную. Так закінчилася перша зустріч Хайр-ед-Діна і Доріа.
Після подібного приниження Хайр-ед-Дін, який знав про люту вдачу брата, не ризикнув зустрітися з ним віч-на-віч, а відправився на Джерба будувати кораблі. Наступний приступ фортеці Буджано (1514) знову не приніс успіху. Арудж розумів, що не зможе з’явитися в Тунісі або на Джербі з підібгатимхвотостом і знайшов нове укриття на неприступній скелі з чудовою бухтою. Це був Джиджель Jijel жителі якого вітали такого прославленого воїна, як Барбаросса.
У 1516 року шейх Алжиру попрохав його допомоги у захопленні іспанської фортеці Пеньоа, що контролювала місто Алжир. Фортецю не вдалося захопити, а от шейхом Алжиру … став Аруджа, який вчасно втопив союзника в басейні. Проголосивши себе еміром Алжиру Барбаросою І, Арудж розсудливо визнав владу османського султана Селіма I Грізного – батька Сулеймана. Можливо і підступний, але з іншого боку Аруджа був хоробрий і навіть благородний до своїх. Будучи успішним на морі він володів фортецею Алжир, вихід у море з якої контролювали по-старому іспанці з острова Пеньон. У 1518 році Аруджа захопив ще одне містоTlemcen і став володіти територією майже всього сучасного Алжиру. Іспанці вирішили покінчити з новою напастю раз і назавжди. Відступаючи з Тлемсена його загін наздогнали біля річки. Арудж вже переправився з частиною вояків на інший берег, але не кинув своїх товаришів у біді. Він знову перетнув доленосну річку і кинувся в бій. Вони билися до останнього.
«Згідно зі свідченнями тих, хто пам’ятав його, Арудж Барбаросса на момент смерті було близько 44 років. Він був не дуже високий, але добре складний і міцний. Його волосся і борода мали яскраво-рудий колір, він володів хорошим зором, його очі завжди блищали, а погляд був живим. Він був володарем орлиного або римського носа, його особа мала середній колір – не зовсім світлий, але і не смаглявий. Арудж був людиною виняткової хоробрості, непохитним, відважним, шляхетним, заповзятливим, вільнодумцем, жодним чином не кровожерливим, за винятком поля бою, і не жорстоким, крім тих випадків, коли йому не корилися. Його щиро любили, боялися і поважали солдати і слуги, що більше всіх інших оплакували його смерть і сожалевшіе про неї. Він не залишив після себе ні синів, ні дочок. Арудж жив в Берберии протягом 14 років,
Його голова була відправлена до Іспанії, а в XX столітті в Туреччині його ім’ям назвуть клас підводних човнів – «Арудж Раїс».
Іспанці вирішили, що справа зроблена й залишки моряків самі собою розбредуться без ватажка. Проте раділи недовго, тому що молодший брат Хізир був живий і здоровий і вся влада над Алжиром і флотом перейшла до нього. Він проголосив себе васалом Туреччини султаном Алжиру Барбаросою 2. Селім I визнав його правителем цілої провінції і надіслав дві тисячі яничарів з артилерією, а потім ще 4 тис. добровольців, які посіли привілейоване становище яничар. Країна фактично перетворювалася на васальне володіння османів. Незадовго перед цим вони завоювали Єгипет і Алжир став наступним кроком у завоюванні півночі Африки. Сам Хайреддін султаном Селімом I був призначений бейлербеем Алжиру.
Хізир славився сміливістю, але помноженою на розважливість і обачність. Сучасники відзначали незвичайну фізичну силу Барбаросси при його середньому зрості. Цікавий портрет Хайреддіна, який приводиться в історії французького флоту «… у нього були волохаті брови, густа борода і товстий ніс. Його товста нижня губа зневажливо виступала вперед. Він був середнього зросту, проте мав богатирською силою. На витягнутій руці він міг тримати дворічну вівцю до тих пір, поки та не гинула. Воістину надзвичайне вплив, який чиниться їм на своїх командирів і простих піратів, шанувальники його пояснюють величезною хоробрістю і спритністю цієї людини, а також тим, що навіть найвідчайдушніші його підприємства завжди закінчувалися успіхом. Розум і хоробрість в нападі, прозорливість і відвага в обороні, величезна працездатність, непереможність – всі ці похвальні якості заслонялися приливами невблаганною і холодної жорстокості. Його хоробрість, спритність, вправність і знання законів моря допомагали успішно здійснювати найвідчайдушніші підприємства. Однак розум, рішучість, відвага і працездатність поєднувалися в ньому з невблаганною і холодної жорстокістю. На відміну від брата, він усвідомлював силу іспанців і не розраховував на власні сили в розправі з ними».
Барбаросса був везучим. Хтось скаже забобонним – носив на шиї оберіг у формі ока – подарунок султана – і ніколи не брав на палубу жінок. Коли отримав від султана почесне звання Хайр-ед-Дін ( «Хранитель віри»), то він став ще й дуже набожним, дотримувався всіх мусульманські обрядів і вимагав це також і від своїх підлеглих. Він вважав, що таке ревне служіння Аллаху допомагає йому здобувати перемоги.
Цікавий прапор Барбароси зеленого кольору. Зверху намальована перша сура корану, під нею символ трійці, зліва відбиток божої руки, а ниже щестикінечна зірка Давида. Все це по краях у півмісяцях ще й містить імена перших халіфів. Хоча значення символів і їх приналедність до релігій дуже змінні, але ж йому дійсно в боях «допомагали» навіть сили природи.
Хайреддін прийняв владу в лихоліття – іспанці одразу взяли Алжир в оточення. Проте сильна буря розкидала і кинула іспанські кораблі на прибережні скелі. Ураган тривав доки весь берег не був усипаний корабельними уламками. Це була катастрофа для іспанського флоту. Так закінчилася перша спроба розправитися з Хайреддіном. Порти і фортеці центральної частини Берберії – північноафриканські землі, які тепер є територією Марокко, Алжиру і Тунісу – один за іншим переходили під владу пірата. Один або два рази на рік він виводив в море свій особистий флот і підтримати хороброго, а головного мореплавця хотів кожен на побережжжі.
1520 року після смерті Селіма I його син Сулейман у 26 років став султаном величезної імперії для турків “Законодавець”, для європейців “Пишний”). На той момент Барбаросі було вже 45 років і алжирські кораблі плавали по всьому Середземномор’ю, турбували жителів Сицилії, Сардинії, Балеарських островів і узбережжя Іспанії, пройшовши через протоки перехоплювали галеони, що поверталися з вантажем золота і коштовностей. Так розпочалося велике «Побиття християн» , через яке всі жителі Європи протягом трьох століть перебували в стані постійного неспокою.
Проте відсутність порту Алжир була дуже болісною. Поверненню в порт Алжир було неможливим без захоплення фортеці на острівці Пеньон, Його доводилося витягувати свої кораблі на пляж за милю на захід і тягнути їх по березі, а шторми ставили під загрозу «бізнес», якщо доводилося всавати на якір на схід від міста. Хайр-ед-Дін вирішив, що в Алжирі у нього повинен з’явитися власний порт.
Жменька героїчних захисників на чолі з доном Мартіном де Варгасом успішно відбили протягом наступних десяти років понад ста атак Барбаросси. Не допомогла і поразка імператорського флоту в 1519 році, який складався з п’ятдесяти кораблів, які прямували на виручку фортеці. Нарешті алжирський паша Барбароса ІІ зумів зосередити проти форту величезна кількість гармат і боєприпасів і всю цю міць обрушити на змучених захисників. У 1529 році після обстрілу, що тривав безперервно шістнадцять днів і ночей, вдалося нарешті зламати опір іспанців і вторгнутися в фортецю, де вони застали одних тільки мертвих і поранених.
Героїчного захисника острова Пеньон – Дона Мартіна де Варгаса під рев розлюченого натовпу в присутності Барбароси незважаючи на похилий вік і отримані ним рани, роздягли до пояса і і засікли різками.
Барбаросса не обмежився переслідуванням захисників Пеньон, а вирішив покарати і знищити сам острів і фортецю. Уже на наступний день тсячі християнських вільників почали зводити з каменю гігантський мол, що до цього дня зв’язує з континентом колишній острів Пеньон. Алжирський порт з тих пір став головним притулком піратських флотилій. Через два тижні на горизонті зявилося дев’ять транспортних суден, повних людей і навантажених спорядженням, відправлених для посилення гарнізону Пеньон. Доки вони шукали фортецю, якій прийшли на допомогу, Барбароса захопив весь караван, взявши в полон 2700 християн, а також отримавши в своє розпорядження велику кількість зброї і продовольства.
Здавалося, ніби все, що Хайр-ед-Дін бере в руки, перетворюється в золото. Чисельність його флоту зроста до 4-х десятків кораблів, здобич була незліченна. Він звільнив і перевіз від іспанського гніту до 70 000 морисків. Пустельні землі Африки тепер були населені працьовитими селянами і ремісниками, яким іспанські королі не зуміли знайти застосування. Він побудував верфі і ливарні мануфактури, сам проектував кораблі. Будівництвом захисних споруд в гавані займалися тисячі рабів-християн, і кожна спроба імператора врятувати їх і покінчити з Барбаросою закінчувалася катастрофічним провалом.
Барбаросса цінував людей за їх ділові і бойові якості, національність і походження його не цікавили. Всі його наближені були людьми розумними і талановитими. Це були турки, албанці, італійці, греки, данці, норвежці. Але найбільше мене вразило, що у нього на галерах не було рабів. Барбаросса вважав, що добре битися можуть тільки вільні люди!
У 1532 султан Сулейман запросив Барбароссу в свою столицю, щоб зробити його командувачем всім турецьким флотом. Хайдреддін прибув у Стамбул з власним флотом. Кораблі його були чудово прикрашені і навантажені подарунками для султана. Барбаросса обіцяв султанові розбити головного його противника на море Андреа Доріа. Для захисту східної частини Середземномор’я був потрібний новий великий флот. Барбаросса поклявся виходити в море повним складом ескадри з вісімдесяти чотирьох кораблів. Адмірал отримав дозвіл на будівництво нових кораблів в бухті Золотого рогу і почав переоснащення флоту. Він не тільки вводив в дію нові суду, а й перетворював колишніх селян та пастухів на моряків. Новоспечений адмірал встановив жорсткі правила поведінки на кораблях. Відтепер на борту було заборонено вживати надлишки спиртного і грати в карти і кості на гроші. Особлива увага приділялася утримуванню в чистоті і порядку зброї. За легкий непослух моряк позбавлявся частки награбованого багатства.
Сулейман умів правильно вибирати людей і цей немолодому 57 літній щасливчик долі блискуче виконав усі задуми правителя. Початком епохи переваги турків на морі слід вважати зиму, проведену Хайр-ед-Діном на корабельних верфях. Саме Сулейман і Хайреддін зробили Туреччину чільною морською державою Середземномор’я.
Першими відчули силу нового османського флоту навесні 1534 року жителі південного і північного узбережжя Італії. Барбароса дійшов на півночі до Civitavecchia і стояв на якорі поблизу Рима. Потім напав на Корсику і Сардинію. Натхненні успішним набігом турки направили всі свої сили на головну мету походу, яким було ні багато ні мало захоплення Тунісу.
Навесні 1535 року Андреа Доріа виступив з ударом у відповідь. У поході брав участь сам імператор. Доріа замкнув свого давнього суперника в Тунісі. Він захищав свій оплот стільки, скільки міг, після чого ватажок турків відправився на захід пройшов через палючу пустелю, де, на щастя, залишив частину своїх кораблів.
Імператор Карл вважав себе хрестоносцем і мандрівним лицарем. Проте радість від перемоги була затьмарена діяннями Хайредіна. Доки всі думали, що йому кінець він на чолі своїх рештки кораблів напав на Менорку. Опинившись біля острова, він наказав підняти прапори кольорів Іспанії та інших європейських держав, через що місцеві мешканці вирішили, ніби перед ними частина армади імператора. Він попрямував прямо до порту, захопив багаті кораблі, розграбував місто і, забравши з собою тисяячі бранців і велику здобич відправився назад в Алжир, а звідти в Стамбул.
Перевантажений «живим» товаром і золотом Барбаросса прибув у Стамбул. Султан призначила його командувачем всім турецьким флотом і бейлербеем Африки.
У наступному роціБарбароса спустошив Ельбу, Липарські острови і острів Корфу. Тисячі полонених стали його здобиччю.
У лютому 1536 року був укладений франко-турецький договір, за яким султан Сулейман Пишний послав на допомогу королю флот Барбаросси. У Марселі Барбароссу урочисто зустрічали, а потім королю довелося чимало сплатити, перш ніж вдалося видворити турецьку флотилію, що розоряла і французькі села та містам. У наступну роки дії турецького флоту під командуванням Барбаросси знову був успішним.
Після зростання сили Османської імперії в Середземному морі, яке мало стати «османським озером», Папа Павло III в 1538 році організував морський хрестовий похід проти головного османського адмірала. Досвідчений флотоводець Андреа Дорія командував 250 галерами з Венеції, Генуї, Іспанії, Папської держави і Мальтійського ордена. Знаменита «Непереможна армада» 1588 року для завоювання Англії була менш потужною, ніж ескадра Доріа у Превеза. Серед кораблів європейців були потужні каракки (галеони), яких не мав противник. Перевага в людях у союзного флоту була п’ятикратна. Флот Хайреддіна Паши мав лише 122 кораблі.
28 вересня 1538 р. при невеликому містечку в грецькій провінції Епір Превеза, що стояла навпроти мису Акції, де Антоній зазнав своє знамените поразку європейці замкнули османський флот у бухті. Доріа був і спочатку зробив все ідеально: не поліз в затоку, де кораблі могли зав’язнути на мілинах, не піддався на провокації і помилкові маневри турків, правильно організував корабельний лад, З іншого боку Барбаросі знову пощастило, адже він виявився в затоці першим. Чисельна перевага знаходився на стороні супротивника, і в ході битви у відкритому морі Барбароса міг втратити весь свій флот. Тут в широкій бухті, поруч з привітним берегом, отримавши захист у вигляді природної перешкоди, подолати яку важчі суду противника не могли, він міг чекати, коли йому випаде можливість атакувати ворогів в несприятливий для них момент.
Два видатних адмірала вичікували і оцінювали сили. Здається, нерви не витримали у Доріа. Вранці 27 вересня турки не повірили очам: весь християнський флот, знявшись з якоря, велично і неспішно йшов геть. Чи це було пастка, але вони погналися за ворогом.
Рано вранці 28 вересня турки побачили християнські кораблі, що стояли на якорі черех зустрічний вітер. Знову допомога природи. Весла турецьких галер виявилися кращими за паруса.Турецькому флоту вдалося знищити 13 кораблів противника, а 36 захопити. Султанський же флот не втратив жодного корабля,. Тріумф був повний – Хайреддін опанував всім Середземномор’ям. Після величезної перемоги він відправився в Стамбул і отримав Сулеймана Пишного у палаці Топкапи, де отримав від султана почесне звання Хайр-ед-Дін ( “Хранитель віри”) та бейлербея Османської Північної Африки і губернаторство Родосу.
20 жовтня 1541 року понад п’ятсот судів християнського флоту під прапором Андреа Доріа підійшли до Алжиру. Після відмови алжирців здатися 23 жовтня іспанці висадили на берег 25 тисяч чоловік. Однак ураган зі зливою ввечері того ж дня викинув десятки судів на скелі, розметав намети табору, а вранці напад піратів Барбаросси довершив розгром. Тільки 30 жовтня залишки іспанських військ, відбиваючись від переслідувачів, змогли дійти до місця, де їх прийняли на борт вцілілі кораблі.
Незабаром пірати відбили Джербу, де спорудили піраміду з кісток перебиті християн – захисників острова.
У 1543 року султан послав Барбароссу з флотом на допомогу французького короля Франциска I, який воював з імператором Карлом V. Хайдреддін з’явився у Марселі на чолі потужних, добре організованих сил, що включали 110 галер. Дотримуючись наказу султана допомогти його новому союзніку Франциску I прорвати іспанську блокаду Марселя, Барбаросса допоміг Франциску швидко опанувати Ніццою і перезимував у французькому Тулоні. лякаючи іспанців і змушуючи тремтіти Геную, якій загрожував штурмом.
Після укладення миру в 1544 році на зворотному шляху Барбаросса розграбував і спустошив острови і міста
Повертаючись додому, Барбаросса навів жах населення узбережжя Священної Римської імперії і з величезними трофеями повернувся в Стамбул, де і прожив свої останні роки у власному палаці, побудованому на березі бухти Золотий Ріг. Німецький історик Йоганн Архенгольц стверджує, що якийсь єврейський лікар порадив старому адміралу лікувати свої недуги «теплотою тіл юних дів». Метод був, безумовно, дуже приємним, але, можливо, «терапевтична доза» була перевищена. Помер він через 2 роки, 4 липня 1546 року у віці 80 років. На надгробку можна побачити арабський напис: «Маат раїс аль бахр», що означає: «Тут спочиває бейлербей моря».
Адмірал відкрив військово-морські школи, підготував хороших моряків і капітанів, залишив план розвитку оттоманського флоту, що дозволило туркам ще чверть століття, аж до знаменитої битви при Лепанто 1571 року бути непереможною морською державою.
Багато освітніх та культурних установ, кварталів, вулиць та мечетей були названі на його честь.
У голлівудському фільмі “Пірати Карибського моря” одним з головних персонажів є пірат Гектор Барбаросса, сподвижник і конкурент Джека Горобця. Проте історія Хайреддіна Барбаросси цікавіша за кінематографічну. Ім’я Хайреддіна Барбаросси європейці згадують серед піратів, однак він був правитель Алжиру, адмірал і творець флоту Османської імперії, автор автобіографічного твору. Він плавав тільки під турецьким прапором, отримував платню з турецької казни, будував кораблі на турецьких верфях.Завдяки йому турецький флот отримав владу в Середземному, Чорному, Червоному морях, в Перській затоці і Індійському океані.
Головний противник Барбаросси, Андреа Доріа, зазвичай представляється адміралом Священної Римської імперії, хоча він міняв свої прапори так само, як і покровителів. До складу імперського флоту входило тринадцять судів, власником яких був Доріа. Незліченна кількість рабів-мусульман працювало на веслах його кораблів. Він забирав собі частину морської здобичі, як це робив і Барбаросса. Проте він не пірат? До речі, Йоганн Фрідріх Шиллер присвятив йому п’єсу «Змова Фієско в Генуї» (1783), яка стала джерелом вислову «Мавр зробив свою справу, мавр може йти». А ви шукали її в «Отело»?
Навіть через століття після його смерті ім’ям Барбаросси називають турецькі військові і пасажирські судна, готелі, школи, вулиці.
Каталонський письменник Жуан Понс Joan Pons написав роман Barba-rossa Барбаросса. Знайдете українською посилання – дайте почитати.
Текст і фото Сергія Щербія
