В північній частині Низьких Бескидів, за 4 км від Свидника, недалеко від польського кордону, на Лемківщині, а отже на етнічних українських землях, в Пряшівському краї лежить село Ладомирова. В нинішній Ладомировій мешкає менше 900 осіб, з яких переважна більшість вважає себе словаками, але 67% із них – православні, а 27% – греко-католики. Представників домінантної конфесії у Словаччині – римо-католицької – всього 5%.
Таємна вечеря, де присутні не 12, а 13 апостолів
Село було засноване у 1427 році. Можливо тоді воно було містечком, яке мало свій замок. Це була територія Маковицького маєтку. Замок мав обороняти та контролювати важливий торговий шлях, який вів із Потисся до гірського перевалу Дукла, і далі до Польщі.
У 16-17 ст. Ладомировою володіла родина Кударів, у 18-19 ст. – родина Ладомирських. У 1787 році в селі мешкало 720 мешканців, у 1828 році – 946, у 1942 – 879. Бачимо, що за три століття кількість населення у Ладомировій практично не змінилася.
У 1944 році недалеко від Ладомирової відбувся великий танковий бій Карпатсько-Дукльської операції. Про цей бій свідчать численні пам’ятники, але от чи є вони конкретно у Ладомировій – чесно, не пам’ятаю. Кажуть, що село, під час того бою, практично зруйнували. Відбудова закінчилася аж у 1950-х рр.
Головною пам’яткою і окрасою Ладомирової є дерев’яний храм Архангела Михаїла. Це об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Його збудували у 1742 році у лемківському стилі на низькому кам’яному підмурку. Зайве казати, що звели його без жодного цвяха, хоча путівники про це згадують. Цвяхи в ті часи були дорогим задоволенням, тому частіше у дерев’яному будівництві використовували дерев’яні кілочки.
Словацькі фахівці називають стиль храму – стилем карпатсько-руських лемків. Його вважають найбільш поширеним на північному сході Словаччини, аж до ріки Попрад. Храм можна вважати еталоном лемківських церков – три зруби, барокові верхи, вкриті гонтом, та стіни, вкриті вертикальною мореною ялиновою шалівкою.
В храмі зберігся іконостас 18 століття, в голові якого велика ікона – Таємна вечеря. Це унікальний образ, написаний народним майстром за архаїчною традицією. На іконі зображено не 12 апостолів, а 13. Неймовірно! І зайвий апостол не може бути помилкою майстра. На іконі є декілька образів, які можна назвати жіночими. У церкві нам сказали, що 13 апостолом може бути Марія Магдалина. Але багато хто каже, що 13 апостол – святий Павло. Чи дізнаємося ми колись розгадку? Хто зна.
Церкву включили у Список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2008 році. Після того була проведена масштабна реставрація, тому темний гонт ми бачимо лише на першій бані-дзвіниці, решта храму вкрито новим гонтом та шалівкою.
Текст та фото Романа Маленкова
