Свидник – найбільш українське містечко Словаччини, хоча згідно із переписом з 11 тис. його мешканців українці тут становлять всього 4,07%, а ще 13,04% становлять русини (фактично теж українці), 79,6% – словаки. Але, якщо проаналізувати склад населення за релігією, то виникають сумніви, щодо більшості мешканців словаків, адже основна релігія словаків – римо-католицтво, а римо-католиків у Свиднику всього 24%, православних 25,8%, а греко-католиків – 41,1%. Отже 67% населення Свидника відносяться до конфесій, провідних для України.
У центрі Свидника розташований Музей української культури, який заснували ще у 1964 році. Основу експозиції становить виставка творів декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва мешканців Свидницької області – переважно українців-лемків у 18-20 ст.
На околиці Свидника є ще один Музей української культури – під відкритим небом – скансен. Це комплексна експозиція, розташована на площі 10 га. Вона представляє етнографічну та архітектурну експозицію з життя українців регіону навколо Свидника. Тут є хати, кузня, корчма (куди ж без неї), комори, й багацько інших будівель. Найбільшу цінність має лемківська церква, перевезена сюди із села Нова Полянка. Її збудували у 1766 році, а у 1986 встановили у Свиднику у скансені.
Свидник є гарною відправною точкою для мандрівки словацькою Лемківщиною. Там є що подивитись, зокрема три українські церкви, внесені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Текст та фото Романа Маленкова.
