В Жилінському краї, за 5 км від Ружемберока, в горах, на висоті в 700 із хвостиком метрів, лежить найвідоміше село Словаччини – Влколинець. Ще б воно не було найвідомішим, якщо його, ще у 1993 році, зробили об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це чотири десятки дерев’яних хат-зрубів, розміщених на одній вулиці, з двома короткими відгалуженнями, які офіційно вважаються ще однією вулицею, та 13, офіційно зареєстрованих, мешканців. За іншими даними мешканців у селі 35, а жилих будинків всього 18, решта – музейні експонати.
Влколинець є еталоном сільського поселення в Північних Карпатах, між Високими та Низькими Татрами. Село не має сучасних будівель, воно збереглося недоторканим, протягом останнього століття – криті гонтом зруби заставляють перенестись у часі. Мабуть саме за цим відчуттям сюди приїжджають тисячі туристів. Вони прогулюються довгою дворядною вулицею, яка впирається у сінокоси стрімкого схилу гори Сидорово (1099 м). Дехто піднімається на гору, щоб оглянути з висоти мальовничі краєвиди, та гонтові дахи, ніби іграшкових будиночків. Інші повертаються у центр села, де у красивих, життєрадісних, пофарбованих у різні відтінки жовтого, а ще у блакитний та білий кольори, зрубах, влаштовано кілька музеїв, кафешки та ресторанчики. А ще тут можна винаймати житло, щоб глибше зануритись у колорит словацьких горян.
Влколинець був заснований у 1376 році. Кажуть, що архітектура з того часу в селі не змінилася, не рахуючи бароково-класицистичної церковки, яку збудували у 1875 році, водяних насосів та електроенергії. Назва походить від слова «влк» (мабуть «о» читається, хоч і не пишеться), яке означає «вовк», і вказує на значну кількість великих хижаків, з якими змушені були боротися тутешні лісоруби та пастухи у давні часи. Місцеві мешканці кажуть, що і нині навколо Вовчого бродять вовки, але навряд, адже нині лісу небагато – все розділене асфальтними дорогами, цивілізація ж – таке вовкам не до вподоби. Адміністративно, це і не село зовсім – із 1883 року, Влколинець – частина міста Ружемберок.
Ми не відразу зрозуміли, що таке Влколинець – чи то село, чи то музей у Ружембероку – тому й знайшли не відразу. Ми поїхали через передмістя Білий Потік та Язерце, а можна було повернути праворуч, не доїжджаючи до Білого Потоку – економії, насправді, небагато, десь 5 км, тому не лякайтесь, якщо не потрапити у потрібний поворот.
У Влколинці багато дерев’яних скульптур, дуже схожих на гуцульські, але в Україні, на жаль, подібного села не знайдеш. Чи може знайдеш? Підкажіть.
Текст та фото Романа Маленкова.
