Місто Тараща було засноване у ХVІ столітті. Тривалий час містечко було козацьким. На початку ХІХ століття його зробили повітовим центром. Саме тоді в Таращі збудували цілий комплекс адміністративних споруд, більшість яких зберігаються і нині. Зараз у Таращі мешкає близько 10 тисяч жителів.
Костел Марії Магдалини був збудований наприкінці ХІХ століття. Це пам’ятка архітектури місцевого значення. В радянські часи в ньому відкрили музичну школу.
Колишній райцентр, а нині центр громади – Тараща, розташована на річці Котлуй. Вона нагадує справжній резерват провінціалізму. І не тому, що так сказав Тарас Шевченко (пропустімо образливі для досить симпатичного містечка слова великого Кобзаря), а тому, що більшість мешканців Таращі живе ніби одним днем – ну не цікавить їх історія рідного міста. Які там пам’ятки. Тут би на базар сходити. А пам’яток у містечку, яке з 1801 року було повітовим центром, досить багато. Оригінальних і рідкісних для Київщини.
Приблизно за кілометр після в’їзду в Таращу, на вулиці Рози Люксембург розташований завод «Мотор». Підприємство відносно нове (відкрите в 1980 році), але відразу впадає в око старовинний червоно-білий корпус, стіни якого викладені фігурним цегляним орнаментом. Не цех, а справжній палац. Насправді це колишній вальцьовий млин – у минулому найпотужніше підприємство Таращі. Збудували його наприкінці ХІХ століття. Тоді ж для сотні таращанських католиків звели великий цегляний неоготичний костел. Радянська влада намагалася викорінити у таращан пам’ять про культове минуле костьолу, переобладнавши його на двоповерхову музичну школу. І їй це майже вдалося. Будівля костелу розташована в центрі міста (вул. Шевченка, 68).
Збір коштів на будівництво костелу свого часу здійснив граф Браницький. Будівництво почали у 1886 році, а у 1890-х його освятили на честь святої Марії Магдалини. В храмі встановили орган, а порід звели будинок священика. Більшовики храм закрили, а орган – розбили. Німецькі окупанти влаштували тут православну церкву. Нині це музична школа.
Пожежна каланча.
Присутні місця. На останньому фото споруда комплексу, зведена із елементами українського модерну.
На вулиці Шевченка чимало будинків ХІХ століття, а недалеко від костьолу розташований архітектурний ансамбль службових присутніх місць, збудований протягом 1803-1817 років за проектом видатного російського архітектора, одного із засновників російського ампіру, професора Петербурзької Академії мистецтв Адріана Захарова. До ансамблю входять флігелі казначейства, земського суду та земської управи. Але найефектніша споруда ансамблю – будинок службових присутніх місць, більше схожий на кам’яницю оборонного характеру, ніж на громадську будівлю.
На самому початку вулиці Шевченка стоїть ще один непересічний туристичний об’єкт – пожежне депо, збудоване в середині ХІХ століття. Каланча депо нагадує високу оборонну вежу. Здається, що її перенесли із казкового Смарагдового міста. Ось-ось на верхній ярус вийде солдат Дін Гіор та почне розчісувати свою бороду.
Є у Таращі й колишня земська в’язниця (вул. Хмельницького, 3) – обов’язковий атрибут повітового міста. Це довга двоповерхова будівля, виконана в стилі російського ампіру. Збудували її у 1817 році, а нині тут розміщено один із корпусів агротехнічного коледжу. Кажуть, що в ньому колись викладав Олександр Мороз, який тоді ще не був політиком і головою Верховної ради.
Текст та фото Романа Маленкова
Колишній вальцьовий паровий млин.
Колишній повітовий суд та повітова в’язниця
Значно більше світлин Таращі дивіться у нашій фотогалереї.
