Новий Милятин

Новий Милятин – село, яке розташовується за кілька кілометрів на захід від Буська при трасі Київ-Львів, тому доїзд сюди є зручним як власним, так і громадським транспортом. Перша письмова згадка про Милятин датується 1431 роком, коли Владислав Ягайло за вірну службу подарував його разом з містом Бощ і ще кількома селами коронному канцлерові Янові з Конєцполя. У середині ХVI століття за два кілометри від старого поселення виникає новий населений пункт. З назвою сильно не заморочувались, і охрестили його Новим Милятином. У 1578 році король Стефан Баторій дарує поселенню магдебурзьке право, а разом з ним і всі міські привілеї. Після приєднання Галичини до Австро-Угорської імперії в 1772 році Новий Милятин втрачає міські права і перетворюється на звичайне село, яким є і по сьогодні.
У 1738 році Тереза Каршніцька закладає в Новому Милятині монастир отців камедулів, проте вже у 1745 році їм на зміну приходять кармеліти босі зі Львова. Саме кармеліти починають розбудову монастиря, звівши костел і інші будівлі. У 1747 році в костел переносять чудотворний образ Ісуса Христа з Нового Ставу. Завдяки цьому місце стало популярним паломницьким центром, а відповідно почало потребувати більшого храму, будівництво якого було проведено 1771-1791 роках за проектом Францішека Кульчицького. Новий храм було освячено під титулом Воздвиження Чесного Хреста. Всім відоме ставлення австрійської влади до монастирів, тому не дивно, що його спіткала така ж доля, як і багатьох інших – у 1788 році монастир було закрито, а храм передано дієцезійним священникам. У 1906 році монастирем опікувались отці місіонери, які провели грунтовний ремонт храму. У міжвоєнний період Новий Милятин був значним паломницьким центром, проте з встановленням в Галичині радянської влади храм було закрито, а чудотворний образ після багатьох поневірянь став доступним для віруючих лише у 1976 році в Кракові. Був у костелі і орган, який за совєтів перевезли до Львова в собор св. Юра. У 1990 році храм передали УАПЦ, яка ним опікується по сьогоднішній день.
Є в Новому Милятині ще одна цікава будівля – цегляна аустерія ХVIІІ ст., яка розташовується прямо навпроти костелу. Будівля виконувала функції корчми і заїжджого двору одночасно. Саме тут зупинялись торговці, які приїздили на ярмарки, а також прочани, яких тут завжди було в достатку.
Поруч з селом є ще одна цікавинка – сірко-водневе озеро з джерелом, вода у якому не має аналогів в Україні, зато має величезний лікувальний потенціал. Проте будувати тут оздоровчі заклади ніхто не поспішає.

Автор тексту та фото Роман Бречко                            rbrechko