Переможне (Хлопи)

Якщо ви вже попали у Комарно (а попасти туди треба обов’язково!), не оминіть увагою і сусіднє Переможне, що практично становлять з Комарном одне ціле. До 1945 року поселення мало назву Хлопи. В селі, що має давню історію, стоїть величезний костел – один з не багатьох на Львівщині, виконаний в стилі конструктивізму.

На початку XV століття король Владислав Ягайло надав Хлопи якомусь Миколаю Параві. У 1446 році власником виступає його племінник Станіслав з Ходча. З 1450 року, після смерті дядька, він став повноправним володарем маєтку. В документі 1457 року згадується двір (мабуть, оборонний), зведення якого приписують Станіславу Ходецькому, воєводі Руському.

Історія Хлопів тісно пов’язано з сусіднім Комарному. Не дивно, адже поселення входило до комарнянського ключа сіл, і власники Комарна одночасно були і власниками Хлопів. На межі XVIII і ХІХ століть Антоній Юзеф Лянцкоронський (1761 – 1830) збудував нову великопанську садибу. Сам власник ніколи там не жив, тому що його улюбленим місцем перебування був палац у Старому Роздолі.

Цей двір з усіх сторін оточував чудовий парк, який був, можливо, закладений одночасно з будівництвом садиби. Сьогодні в парку доживає свої останні дні колишній палац графині Кароліни Лянцкоронської.

У міжвоєнний період 80 відсотків населення Хлопів складали поляки, і лише 20 відсотків (або 30 сімей – українці). У 1936 році розпочато будівництво великого костелу Найсвятішої Діви Марії Королеви Ангелів і св. Станіслава, який мав відігравати роль філіального по відношенню до храму в Комарно. До початку Другої світової війни костел, ймовірно, так і не був освячений, оскільки завершення його будівництва відносять до 1940 року.

Храм дійсно вражаю своєю величчю і майстерністю виконання. З невеликої кількості конструктивістських костелів на Галичині, цей, однозначно – номер один. Круглі вікна нагадують ілюмінатори повітряного лайнера, вражають елементи між вікнами, схожі на контрфорсів. А елементи білої кладки видно ще за пару кілометрів при під’їзді до храму.

Ймовірно, були плани збудувати щось подібне на дзвіницю з лівого боку головного фасаду, але завадила війна.

На початку 90-х років колишній костел передали греко-католицькій громаді. Сьогодні тут розташований храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Інтер’єр розписано вже в часи Незалежності.

Дивно, але навіть такий молодий костел все встиг обрости легендою. Кажуть, що підземний хід звідси вів до костелу в Комарно.

Текст та фото Андрія Бондаренка                            andy_babubudu