Місто Кагарлик є районним центром. Кількість населення – близько 14 тисяч осіб.
Вхід до Кагарлицького парку. Фото Ростислава Маленкова
Вважається, що Кагарлик виник ще у 10 столітті. Але перші письмові згадки про місто Городець, яке було офіційним попередником Кагарлика, датуються 1142 роком. Заснували його берендеї – тюркські кочові племена, що були у союзі із Руссю.
У 1240 році Городець спалили татаро-монголи. Але містечко відновилося. Поряд з ним татари поставили свій форпост (прикордонну стражу), який повинен був контролювати життя залежного від Золотої Орди Київського князівства. Ймовірно, саме через татарське поселення Городець відродився із новою назвою Кагарлик, яка безперечно має тюркське походження.
Озеро у Кагарлицькому парку
У 17 столітті в Кагарлику стояв невеликий польський замок. Його зруйнували козаки у 1680-х роках. У 18 столітті Кагарлик був центром староства. Він тривалий час належав родині Тарновських, але наприкінці століття новим власником Кагарлика став багатий магнат польського походження, міністру юстиції Російської імперії – Дмитру Трощинському.
Трощинські зробили Кагарлик торговим та промисловим містечком. Тут працював величезний (для того часу) цукровий завод, а також винокуренний завод, пивоварня та суконна фабрика. В містечку проводили великі ярмарки, на яких торгували скотиною.
На початку 19 століття Трощинський заклав у Кагарлику великий ландшафтний парк. Існують деякі твердження, що парк був задуманий як модель земної кулі:ставок та острів символізували океан і материк, також були протока, затока і півострів, але цей задум Трощинський не втілив у життя (а можливо цього зараз просто не видно). Пізніше коли Кагарлик разом із парком перейшов київському генерал-губернатору Михайлу Черткову, було запрошено польського садівника Бернгарда, для докорінної реконструкції парку. На пагорбі встановили ротонду, доріжки вистелили цеглою, проклали водогін для поливу, посадили дерева і чагарники, завезені із Західної Європи та Америки. Вздовж алей стояли альтанки та понад 20 мармурових скульптур. Але із приходом радянської влади для парка почалися не кращі часи. Він і нині перебуває у занедбаному стані, хоча є пам’яткою садово-паркового мистецтва.
