Іванківецькі штольні – таємничий лабіринт над Збручем

«Україна інкогніта» вже розповідала про унікальний цвинтар в селі Іванківці, що біля Сатанова в Хмельницькій обл. Цей цвинтар здивував експедицію архаїчними хрестами XVIII-ХІХ століть, серед яких надгробок 1799 р. на похованні донського кАзака із полку Суліна.  Але некрополь – не єдина «родзинка» Іванківець. Десь за 4 км від села, серед лісу ховаються закинуті вапнякові штольні. Надзвичайно цікава історико-промислова пам’ятка Поділля.

Ці тольні є одними з найбільших рукотворних підземель в Хмельницька області. Від початку камінь добували відкритим способом. Двосходинковий амфітеатр старого кар’єру й досі добре простежується. Камінь в основному постачався до цукроварні в сусіднє містечко Сатанів. Його використовували у процесі відбілювання цукру.

Але у відкритий спосіб добувати пиляні будівельні блоки (а вони дорожчі та корисніші у господарстві ніж ламаний камінь та щебінь) неможливо. Тому десь у середині 1950-х тут почали пиляти камінь підземним способом. Не виключено, що якісь міні-штольні, де камінь пиляли кустарно, тут були й раніше. Зокрема, за місцевими переказами десь тут, у схованих посеред величезного лісового масиву катакомбах, базувалася боївка УПА.

Штольні пропрацювали  до 1971 чи 1972 року і були закриті через високу аварійність. Втім, місцеві мешканці й досі час від часу продовжують навідуватися сюди напиляти каміння для господарських потреб. Наразі загальна довжина підземних виробок сягає понад 20 км.

Вхід, а точніше проїзд, до головної штольні знаходиться в основі нижньої тераси-сходинки старого «відкритого» кар’єру. Він чималий. Свого часу сюди вільно в’їздили вантажівки.

Центральна штольня, що веде на північ, має довжину приблизно 250-300 метрів (спеціально не мірялося, але десь так). Від неї в усі боки тягнуться бічні відгалуження. Якщо дійти до краю та повернути праворуч, то незабаром буде ще один тунель північного напрямку, що веде далі, углиб гори. Цей прохід цікавий тим, що тут збереглися колоди, якими колись кріпилася виробка. В інших місцях їх давно поцупили хазяйновиті подоляни (чому добру пропадати?).  У тому ж тунелі в місці одного із обвалів  видно прохід на 2-й ярус катакомб (на жаль фотографія виявилася абсолютним браком аби показати).

УВАГА!!! Тунелі зі стовпами – найнебезпечніша ділянка в усій стстемі іванківецьких штолень! Потикатися сюди не слід в жодному разі!!! Автор цього репортажу із подільниками сюди попхалися виключно з причини вродженої недоумкуватості та безумної відваги. Хоча слід було подумати, – якщо хазяйновиті селяни все підчистили, то чому саме тут на корисну та потрібну у господарстві деревину ніхто не спокусився?

Одним словом: не треба на цю ділянку пхатися, якщо вам дорогі життя та здоров’я.

Тут поталанило побачити й першого мешканця катакомб, – мініатюрного, розміром з невеличку сливу, самотнього кажанчика виду малий підковоніс (Rhinolophus hipposideros Bechstein).

Нагадаємо – всі кажани у нас червонокнижні і їх турбувати не слід.

В основі другої, вже горішньої тераси, майже одразу над «нижнім» центральним входом, маємо ще один великий «промисловий» заїзд до штольні. Його знайти важче –  від сторонніх очей він схований за пізнішим насипом.

Ця  штольня  невеличка – приблизно мерів 40-50 завдовжки та практично без бічних відгалужень (ті, що є – швидше великі ніші). Сліди грандіозних обвалів на стелі та чималі тріщини  в стінах яскраво засвідчують, чому у цьому місці несподівано припинили видобуток. Вірогідно, що скельний масив у цьому місці сильно пошкодили вибухами під час експлуатації відкритого кар’єру-попередника.

Повернімося до головного входу. Якщо стояти но нього обличчям, то одразу ж ліворуч добре проглядається закинута дорога, що веде кудись у напрямку долини Збруча. Пройшовши нею десь 150 м. виходимо до майданчику оточеного з одного боку невеличким урвищем, а з іншого – скелею.

Від урвища відкривається чудовий краєвид на долину Збруча та розташовану на протилежному березі гору Соколиха з Соколиними скелями. За цією горою ховається Бохіт, на якому колись стояв знаменитий Збручанський ідол. Саму ж статую чотириликого Світовида виловили з річки за кілька кілометрів нижче за течією.

В скельній стінці маємо одразу три проходи до штолень. Один, чомусь, перекритий дерев’яними ґратами. Враховуючи, що всі три дірки з’єднані між собою коридором, що тягнеться паралельно скелі, ті ґрати якісь алогічні і непотрібні. Відверта декоративність конструкції навіює думки про зйомки якогось кіна чи відеокліпу (цілком може бути).

Детально досліджувати цю ділянку катакомб якогось великого бажання не було  – всі тунелі досить одноманітні і урізноманітнюються хіба що слідами різного ступеню обвалів.  Але якщо ця ділянка з’єднується з горішньою то маємо триярусну систему катакомб. Двоярусна ж – стовідсотково є.

Якщо хто захоче відвідати описану вище дивовижу пам’ятайте:

1. Штольні є об’єктом підвищеної небезпеки. Особливо Іванковецькі, їх, нагадаємо, закрили саме через високу аварійність. Нагадаємо, що ці штольні відрізняється від аналогічних Гуменецьких (вони біля камянця)структурно, вони мають серйозні розломи (навіть не тріщини), обвали та просочування вод. Ці катакомби вкрай небезпечні, тому відвідувати можна лише незначні ділянки біля входів. Врешті, у цьому випадку ніхто нічого не втратить – всі тунелі однаковісінькі.

Тут легко заблудитися, тож не захоплюйтеся блуканням лабіринтом. Все одно він всюди однаковий.

2. Всі кажани охороняються законом, не турбуйте цих милих тваринок. Восени, взимку та ранньою весною, коли кажани знаходяться в стані сплячки,їх навіть не можна фотографувати. Виявляється кожен спалах – це потенційне пробудження, а кожне пробудження – посиленні витрати енергії, які взимку немає чим поповнити. Відповідно це збільшує шанси недозимувати, або дозимувати в поганому стані, що означає для самки – не народити малюка і так далі. І чого абсолютно не варто робити, і що, на жаль, автор якось бачив у деяких туристичних фотозвітах, – брати в руки кажанів для фотосесії. Така «забава» смертельно небезпечна для тваринки. Вам «прикольні» фотки, а червонокнижному кажану – смерть.
3. Голосно кричати, включати музику, заїздити на територію старого кар’єру на авто тощо теж неможна. Сюди лише пішки (втім, хто відважиться на прогулянку – не пошкодує, адже закинута дорога, що тягнеться лісом дуже красива).
4. Пам’ятайте – Це природоохоронна територія, а зайвий шум та галас погано впливає на місцевих тварин та пташок. В штольнях шуміти ще й небезпечно – це може призвести до обвалів (і налякати кажанів). Нагадаємо – вони є найбільш небезпечними з усіх катакомб області.

На відміну від більшості туристичних місць, територія біля штолень практично позбавлена сміття. Тож хай вона такою й залишається далі.