Єрки – селище у Звенигородському районі Черкаської області. З архітектурних пам’яток тут нічого ніби немає, тому ми тривалий час минали Єрки без розвідок. Зовсім недавно довідались, що Єрки мають справжні історичні скарби. Матеріальні. Два давньоукраїнських цвинтарі із кам’яними хрестами, які називають козацькими.
Назва Єрки – це видозмінене слово ярки (яри, але невеличкі). Тут дійсно чимало ярів, понад якими розкинулися вулиці, які простяглися на значну відстань. Напевне саме тому у селі постали два цвинтарі у різних кутках – на південному сході, на високому пагорбі менший, і на півночі – дуже великий.
Вже в середині 19 століття у Єрках мешкало 1,5 тисячі жителів, а наприкінці того ж століття – 2800. Цвинтарі наповнювались, часи змінювались, але традиції ставити хрести козацького типу не змінювались. Найстаріші датовані хрести північного цвинтаря встановлені на початку 19 століття, на них ще донедавна можна було розібрати козацькі прізвища – Шкурко, Донець та Личаний. Нечисленні дослідники датують цвинтар другою половиною 18 століття, але не виключено, що він з’явився раніше.
Єрки засновані орієнтовно у першу чверть 18 століття. Власник цих земель – Франц-Сілезій Потоцький, надав право заложити осаду дрібній озброєній шляхті. Межа із Диким полем заставляла боронити рубежі, тому варто припустити, що територію, із дозволу (на запрошення) власника заселили козаки, і напевне саме вони заклали єрківські цвинтарі. Хоча ніяких доказів не збереглося. Із появою на цих землях росіян, значна частина козаків опинилась у стані селян одноосібників, які продовжували козацькі традиції і ставили на могилах кам’яні козацькі хрести. А після 1853 року, коли Єрки перевели у розряд державного села, без кріпаків – кам’яне хресторобство пожвавилося, саме цим можна пояснити великі розміри північного цвинтаря.
Обидва старовинних цвинтарі у дуже поганому стані. Більшість хрестів зруйновані, багато лежить на землі, і справжнє щастя, що десятки цих хрестокаменів збереглися до нашого часу. Ці кількавічні пам’ятки нашої культури та історії, переносять на століття назад. Вони неймовірні. Походження хрестів саме такої форми – поки загадка.
Лаврентій Похилевич у своїх “Сказаннях…” пише про велике джерело біля дороги із Єрок на Катеринополь. “Уединенность места в лесу, свойства воды и способ ее выбрасывания на поверхность земли с судорожным клокотанием на подобие маленького водянистого вулкана…”. Ми не бачили цього джерела. Якщо воно збереглося – потрібно його обов’язково знайти.
Варто також відмітити, що у Єрках, у 1937 році, народився В’ячеслав Максимович Чорновіл. Його предки були козаками і мешкали у селі Вільхівець. Після закріпачення козаків Вільхівця, перебралися у вільне село Юрківка, сусіднє із Єрками, а потім у Єрки.
Текст та фото Романа Маленкова.
