Село Верхів розташоване у Острозькому районі Рівненської області. Кількість населення – близько 500 осіб. В письмових документах воно вперше згадується під 1545 роком. Раніше, як і всі навколишні землі належала родині Острозьких.
Від Верхова починається мальовнича грунтова дорога до Дерманя. Щоправда такою вона є у сонячну погоду, адже мало хто поїде неї під час дощу. Поряд із селом лежить не менш мальовничий став, а на пагорбі над ставом височіє мурована церква – Вознесенська. Звели її у 1875 році на місці старішої.
Ось що пише про Верхів Вікіпедія:
“В історичних документах є згадка про Верхів і його замок. Колись верхів належав до володінь князів Острозьких. У 1617 році село було знищене татарами.
В селі було 133 доми і 683 жителі. Село при старому тракті так званому житомирському, положене в місцевості підгірській і дуже врожайній. Церква була дерев’яна, Вознесенська 1785р. Колись була власністю кн. Острозьких і згідно з поборовим реєстром належала до князівського замку в Степані. Пізніше перейшла до Т. Чацького. В 1831р. була сконфіскована царським урядом до “удільних фундушів”. У середині ХІХст. дерев’яна церква згоріла, а на її місці 1875р. була побудована кам’яна церква з дзвінницею.”
Верхів неодноразово згадує у своєму прекрасному творі “Волинь” Улас Самчук – уродженець Дерманя. Свого часу цю трилогію намагалися висунути на здобуття Нобелівської премії, але не судилося – дуже сильною тоді була радянська машина.
Ого! Володько знає, що це значить «переходити». Є то такі люди, що нападають і забирають, що їм подобається, а часом навіть убивають… Це дуже цікаво…
— А отуди, — показує батько батогом на гущавину, — Верхів. Коли виїдемо вище з лісу, буде видно церкву…
— А чи далеко ще до Острога? — питає Володько.
— О, ще шмат… Ось виїдемо з ліса, а там хутори… — каже батько.
Навколо Верхова фантастичні краєвиди (як і на всьому півдні Рівненщини, на стику Волинської та Подільської височин). Високі і круті пагорби змінюються глибокими балками та ярами. Ставочки, ліси…
Фото Романа Маленкова