На початку XVI ст. ця місцевість була власністю Дідушицьких, від яких її в 1528 р. купив гетьман Ян Тарновський. Потім Пустомити знову – сюрприз! – опиняються в руках Яна Дідушицького. Ймовірно, Пустомити спекалися цього роду аж на початку XVIIІ ст. Ким був новий власник містечка, науці невідомо. А от в середині ХІХ ст. Пустомити вже належать Єжи Ярославському, ще за кілька років – Лонгину де Сайо Дунка (Longin de Sajo Dunca), який нарешті розкуштував смак місцевих лікувальних вод – і почав їх використовувати собі на збагачення, влаштувавши близько свого маєтку купальню. Оппа, от і маєток, поздоровкаємося. А згадки про купальню є в путівнику Галичиною Мечислава Орловича.
На початку 1890-х Пустомити належать графу Людвику Грохольському, а на межі століть переходять до доктора Владислава Гаванського, а пізніше – до Іпотечного банку у Львові. Вже в банку містечко купують Казимир і Владислав Марси. Це ще не кінець: Марси продають Пустомити якомусь Левакомському. Пізніше цей шмат землі взагалі був поділений на більш дрібні ділянки, тож в 1939 р. від всього колишнього маєтку лишився лише двір з парком. Хто той двір збудував, коли – невідомо. Роман Афтаназі висловлює припущення про злам XVIII і ХІХ століть, мені натомість здається, що перед нами споруда більш пізнього часу.
Будівля була перебудована в 1920-х рр., після чого втратила багато з свого дотихчасового легкого і елегантного силуету. Саме тоді з’явилися леви перед входом.
Інтер’єри теж були змінені – крім, ймовірно, двох восьмибічних залів на першому та другому поверсі.
Англійський, себто ландшафтний парк, що оточував палац (і зараз є частиною міського парку) був невеликим, але симпатичним, з великою кількістю старих дерев.
Джерело: castles.com.ua
