Паволоч. Полкове місто та штетл
Село Паволоч, в якому живе близько 14 сотень осіб, лежить осторонь великих доріг, у глухому закутку Попільнянського району. І, напевне немає більше в Україні подібного села, яке колись було значним містом, центром великого полку, знаним центром хасидизму і взагалі єврейського життя. Мені навіть важко пояснити процеси, які перетворили таке місто у село. Звичайно, подібні речі […]
Лука
Село Лука розташоване за 17 км від Житомира. Нині тут мешкає близько 1200 осіб. Перша документальна згадка про село датується 1601 роком. Назву пов’язують, чи то з першим поселенцем, якого звали Лука, чи то із численними навколишніми луками. Із кінця 19 століття селом володів поміщик Казимир Добровольський, і саме із ним пов’язані основні пам’ятки Луки: […]
Липки. Млин-замок
Село Липки розташоване за 15 км на північ від Попільні. Населення близько 600 осіб. В письмових документах вперше зустрічається під 1618 роком. Лаврентій Похилевич детально розписав зміну власників Липок у 19 столітті. У 1800 році поміщик Воронецький програв село у карти поміщику Моршковському. Після смерті останнього до 1814 року селом володіла одна із його дочок […]
Корнин. Водяний млин
Корнин – селище в Житомирському районі, яке заснували у 1550 році. Воно пройшло довгий історичний шлях, але історико-культурних пам’яток тут збереглося небагато. Ми знайшли лише одну – водяний млин зведений у 1898 році. Історія Корнина дуже детально описана у Вікіпедії, почитайте, кому цікаво. Фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.
Карабчиїв. Водяний млин та церква
В Ружинському районі велика кількість водяних млинів. Особливо на річці Раставиця. На відрізку дороги між Ружином та Верхівнею вони чи не в кожному селі. 15 кілометрів – чотири млина. У Карабчиєві теж є водяний млин, щоправда він покинутий і так заріс деревами і чагарями, що його неможливо нормально сфотографувати. Звели млин на початку 20 століття. […]
Дерганівка. Віадук та млин
Дерганівка – село дуже старе, засноване ще в Княжу Добу (імовірно у 1195 році). Нині тут мешкає близько 700 осіб, а у 1897 році, коли Дерганівка була передмістям Білилівки, тут мешкало 1702 особи. Дерганівка та Білилівка зараз складають одну сільську агломерацію – інколи досить складно зрозуміти, де закінчується одне село і починається інше. Церква Різдва […]
Квітневе. Водяний млин.
Старі водяні млини - окрема тема та біль в промислово-архітектурній історичній спадщині.
Прибережне. Садиба Йозеф Кнотте.
І знову "біла пляма". На цей раз садиба у селі Прибережне Ружинського району Житомирщини.
Брацлав.
Про Брацлав, що на Вінниччині, можна писати довго та багато, оскільки його історія дуже давня, багатогранна та напрочуд цікава.
Шельпахівка. Садиба Чарновських та водяний млин.
Село Шельпахівка відоме із 18 століття. В кінці радянського періоду тут мешкало близько 1400 осіб, нині (2020 р.) - майже удвічі менше.
Сарни. Водяний млин.
Село Сарни було засноване до 1657 року - точнішої інформації ми не маємо. Раніше воно було центром Сарненської волості Липовецького повіту Київської губернії, а ще раніше називалося Охрімове.
Погреби
Село Погреби розташоване на півночі Тетіївського району. Відноситься до Кошівської сільської ради.
Розгадів. Дерев’яна церква та руїни млина.
Дерев'яна церква Святої Параскеви в селі Розгадів (перша згадка про село датується 1494 роком) стоїть біля дороги з Поморян до Бережан, на пагорбі.
Волосівка. Млин, через переїзд.
У Волосівку я потрапив випадково, хоча це село і було в колі моїх інтересів - на карті було відмічено водяний млин... Дорогою із Любара на Чуднів ми потрапили на закритий залізничний переїзд.
Переяславське. Паровий млин.
У 1901 році на залізниці Київ - Полтава, між Яготином і Переяславом, з'явилася проміжна станція Переяславська.