Микулинці: палац Людвики Потоцької

У середині XVIII століття маєток в Микулинцях викупила у Любомирських графиня Людвика з Мнішеків Потоцька. Оскільки грамота 1595 року про надання Микулинцям Магдебурзького права зникла під час польсько-турецької війни, на прохання Потоцької король Август ІІІ у 1758 році надав місту новий привілей, який зафіксовано у теребовлянських гродських актах.

У 1760-ті роки поруч з фортецею Людвика Потоцька наказала збудувати для неї палац і закласти парк, оскільки не хотіла жити у старому замку, який на той час вже був занедбаний. Від того палацового комплексу збереглися флігелі, з’єднані з палацом напівкруглими галереями. Пізніше Людвика Потоцька подарувала маєток своєму братові – грандметрові Галичини графові Мнішекові.

У 1815 році маєток придбав австрійський барон Петро Конопка, який мріяв на основі місцевих мінеральних вод створити елітарну бальнеологічну лікарню. У середині ХІХ століття барон Ян Конопка починає зводити новий будинок палацу в стилі ампір. Парадна частина палацу підкреслена великим балконом, яким підтримують чотири дерев’яні скульптури атлантів.

Палац стоїть у центрі парку. Його парковий фасад прикрашений восьмипілястровим портиком коринфського ордена. Звідси ландшафтний парк спускається крутими схилами до річки, а ліворуч до нього прилягають руїни замку. У парку збереглися три двохсотлітні ясени.

Палац і старі флігелі утворюють широкий двір-курдонер. Від головного фасаду кленова алея веде до Троїцького собору. Посеред алеї є колодязь, оточений п’ятьма віковічними кленами. Колись палац мав розкішні парадні зали з ампірними розписами на стелі. Тепер розписів немає. Стіни поштукатурили і пофарбували.


Бальнеологічна лікарня Конопки згодом не витримала конкуренції з боку європейських курортів і Трускавця, і у 1914 році санаторій закрили. Палац став звичайною резиденцією Конопок. Вони володіли Микулинцями до початку Другої світової війни.

Останньою власницею палацу була дочка Казимира Конопки графиня Юзефа Рей. Вона пережила свого чоловіка, а також сина і дочку. В містечку і досі пам’ятають про нещасну долю її доньки Марії. Вона утримувала безкоштовний шпиталь при костелі і полюбляла кататися на конях. Якось Марія закохалася у заможного чоловіка, який не мав однієї ноги. Мати не дала дозвіл на одруження і Марія отруїлася. Її надгробок біля костелу увінчує сумна фігура дівчини, а працівники санаторію стверджують, що по ночах на сходах можна побачити її привид.

З радянських часів у палаці знаходиться Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня.