Село Млини (Młyny) розташоване у гміні Радимно Підкарпатського воєводства Польщі. Звідси до українського кордону всього чотири кілометри. Історія місцевого українського населення ідентична із мешканцями сусіднього Хотинця, до якого п’ять кілометрів, в якому стоїть дерев’яна українська церква, внесена до списку ЮНЕСКО. В Млинах також є старовинна дерев’яна церква, датована 17 століттям. Вона не така цікава, як у Хотинцю, і, мабуть, не така цінна (тому вона не внесена у ЮНЕСКО), але для українців вона є святинею, адже тут працював і похований Великий українець, автор геніальної музики національного гімну, Михайло Вербицький.
Могила Вербицького розташована метрів за тридцять від церкви. Стараннями Ющенка її перетворили на меморіал: над могилою велика альтанка-каплиця із колонами та масивний надгробок. Хоча, якщо чесно, жоден дороговказ не направляє до могили Вербицького – для поляків це ніби випадковий персонаж, і лише один вказівник, не зовсім зрозумілий, веде із Млинів до дерев’яної церкви (без зазначення українського меморіалу).
До Покровської церкви можна дістатися із Млинів – на самому початку села варто повернути ліворуч (на захід) на вузьку асфальтовану доріжку, яка через ліс приведе в хутір Бучина, де і стоїть церква. Виходить, що церква і могила Вербицького, розташовані не в самих Млинах, й до неї дістатись простіше із траси 94 , від (Радимно – Корчова) торгового центру Korczova Dolina туди 600 метрів.
Найімовірніше, що Покровську церкву звели у 17 столітті. У 1733 році її було грунтовно відремонтовано (ця дата вирізьблена над одним із порталів) – саме цим роком датується перша документальна згадка про храм. Пізніше його неодноразово ремонтували та перебудовували, тому зараз досить важко уявити його первісну форму, особливо, зважаючи на те, що будувався храм православним, потім був греко-католицьким, а нині він римо-католицький.
Покровська церква у Млинах – доволі проста зрубна конструкція, з однією конусоподібною банею, двосхилим дахом та опасанням вкритими бляхою. Стіни оббиті вертикальною шалівкою.
Стіни нав вкриті орнаментальними розписами 19 століття, а іконостас датують 17 століттям, як і дзвіницю (слуп із наметом), яка стоїть збоку.
Михайло Вербицький працював у Покровській церкві священиком (пробощем) 18 років – із 1852 по 1870 роки (до смерті). Народився він у 1815 році в селі Яворник Руський, неподалік від Сяноку, в родині греко-католицького священика. Коли Михайлові було 10 років, помер його батько, мати вийшла знову заміж і відмовилася від виховання двох синів. Михайло та Володислав потрапили в опіку до далекого родича – Івана Снігурського – відомого перемиського греко-католицького єпископа.
Михайло Вербицький навчався у музичній школі при єпархії, був солістом хору, а із 1829 року для нього був запрошений індивідуальний вчитель – чеський композитор Алоїз Нанке. Пізніше були й інші вчителі, від яких Вербицький отримав грунтовну музичну освіту, що дозволило із 1840 року почати писати музику.
Спочатку була музика на релігійну тематику, потім, на хвилі піднесення українського театру, Михайло почав писати музику для п’єс. Але у 1850 році Вербицький був змушений закінчити Львівську духовну семінарію й пішов працювати священиком. Спочатку це була робота у різних сільських парафіях, але із 1852 року була Покровська церква у Млинах.
Точно не відомо, коли Михайло Вербицький написав музику для «Ще не вмерла Україна» Павла Чубинського. Текст вперше був опублікований у Галичині (а Млини теж до неї відносяться) в часописі «Мета» у січні 1864 року. Існує версія, що написання музики було замовлене перемишльською «Громадою». Але не виключено, що пісню було написано у 1862-1863 роках, адже текст Чубинський написав якраз у 1862-му, от лише не відомо, яким чином він потрапив до Вербицького ще раніше, ніж був опублікований.
Вперше пісню виконали 10 березня 1865 року в Перемишлі, на концерті, присвяченому Тарасові Шевченку.
Українець Вербицький, автор гімну України, народився в українському селі у Австрії, помер в іншому українському селі в Австро-Угорщині, а нині лежить в польській землі, в селі Млини. Над могилою каплиця, збудована у 2005 році, тризуб та текст гімну. Для кожного українця Млини обов’язкові для відвідування.
Текст та фото Романа Маленкова
