Семенівка

Вважається, що село Семенівка, що знаходиться між Пустомитами та Щирцем, засноване у 1397 році. Неподалік села є залізнична зупинка з однойменною назвою. Основна дорога зі Львова на Щирець проходить трохи осторонь села, але час від часу маршрутки через Семенівну курсують. Але ми йшли сюди пішки з Пустомитів. Вказівник у центрі Пустомитів «Семенівна – 1» нахабно бреше: звідси до села мінімум 4 кілометри, а основної пам’ятки – костелу Св. Мартина, всі 7. Але село з його пам’ятками варте того, щоб пройти цей шлях.

Перший костел у Семенівці постав у 1460 році разом із заснуванням римо-католицької парафії. У 1532 році храм став філією парафії в Щирці, а відновив її у 1556 році король Сигізмунд Август. Проте самостійність семенівська парафія отримала лише у другій половині XVIII століття.
 
Фундатором нового костелу у Семенівці у 1721 році стала родина Потоцьких. Про це й досі нагадує їх родинний герб «Пилява» над порталом храму. Якщо уважно придивитися до архітектури костелу, то можна помітити його схожість з єзуїтським костелом у Львові. Освячений у 1722 році єпископом Іваном Шанявським під титулом Св. Мартина семенівський костел дійсно є спрощеною копією львівського храму єзуїтів.

У 1741 році костел розписали фресками. У 1935 році фрески були реставровані художником С.Беньковською.

Спочатку храм мав три вівтарі: головний вівтар Матері Божої Ченстоховської і два бічних – Св. Мартина і Св. Хреста. Під час відновлення храму у 1762 році після пожежі зявилися ще два вівтарі: на честь Св. Яна Непомуки та Св. Антонія Падуанського. Рівно за сто років у головному вівтарі з’явився образ Богородиці, який пізніше став об’єктом особливого вшанування у віруючих.

Костел практично не постраждав під час Першої та Другої світових війн, але у 1946 році був закритий більшовиками. Частина парафіян на чолі з отцем Адамом Габратом виїхала до Польщі, прихвативши із собою образ Божої Матері та частину костельного начиння. Храм совіти використовували як склад мінеральних добрив та колгоспний гараж. За часи радянської влади він тричі горів. Римо-католицькій громаді святиню повернули у 1990 році. Після ремонту у 1991 році костел повторно освятив єпископ Рафаїл Керницький.

Поруч з костелом розташован старий польський цвинтар з багатьма оригінальними надгробками.

На цвинтарі збереглася невеличка каплиця.

В протилежному кінці села (у бік Пустомитів) розташований гарний зразок галицької школи народної архітектури – дерев’яна Михайлівська церква. Храм постав 1718 року, про що свідчить надпис на одвірку західної двери.

Церква традиційно тризрубна з квадратними у плані зрубами, одноверха. Наву накриває наметовий дах, який спирається на четверик з одним заломом. Верхні яруси пам’ятки пофарбовані в жовтий колір, а нижній дихає живим деревом. Особливо гарно виглядають випуски венців, на яких спирається піддашшя.

В бабинці збереглися фрагменти настінного живопису. З заходу від церкви розташована невелика одноярусна дзвіниця з наметовим покриттям. Поруч нещодавно збудовано нову цегляну дзвіницю.

Нова греко-католицька церква і Семенівці:

Стара школа:

Придорожня фігура Богородиці на честь незалежності України:

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)   andy_babubudu