Байковий некрополь

Була середина листопада. Гірські вершини вже стояли під снігом, а у долині, якою котив старенький “ЛАЗ”, висіла неприємна липка і холодна мжичка. Навколишні краєвиди чавили своєю похмурістю, але ще більше чавили розмови пасажирів, на які я відразу не звернув уваги. Вони стосувались “загробного” життя та догляду за могилами. “Той вмер, а та ще раніше вмерла… Всі ми там будемо” – долинало з усіх боків. “Жах якийсь” – подумав я.

Люди заходили і виходили. Із штучними квітами, вінками, свічками, лампадками та іншими виробами ритуального призначення. Вони їхали на цвинтар… Від Рахова до Ясінів автобус нагадував прохідний двір, а в Ясінях значна частина пасажирів вийшла навпроти церкви та цвинтаря. Я здогадався, що в той день було якесь релігійне свято, пов’язане з поминанням покійників.

В Карпатах дуже сильні релігійні традиції і величезна повага до смерті. Можливо, це пов’язано з природними умовами, можливо – з історичними особливостями життя цього краю. Але не менше, ніж Карпати, мене здивувало глухе село на Черкащині, в якому я побував весною 2005 року. Випадково це сталося в поминальні післявеликодні дні. В селі, колись досить великому, а зараз із сотнею мешканців-пенсіонерів, поміж зруйнованих корівників, школи та хат, особливою охайністю та “святковим вбранням” вирізнялося кладовище. “Мабуть українці справді поважають своїх померлих” – подумав тоді я.

Байкове кладовище

Байкове кладовище

Байкове кладовище

Головна алея Байкового цвинтаря

Восени 2005-го я вперше побачив фото Личаківського цвинтаря (Львів) і був вражений. Саме тоді в мене виникла ідея зробити матеріал про Байкове кладовище у Києві, але потрапити на нього довелося лише взимку. Попередньо я суттєво підготувався, перелопатив купу літератури. Найбільше поглибила мої знання про кладовище книга Віктора Жадька “Байковий некрополь”, про існування якої я довідався через Інтернет.

Відразу скажу, що був неприємно здивований станом найбільшого некрополя України (некрополь – місце поховання видатних особистостей). Далеко не найкращим станом. Лише головна алея та нові ділянки відповідають статусу некрополя. Основна ж частина погано доглянута та захаращена. Годі й казати про стан капличок та склепів – споруд, які є справжнім історико-архітектурним надбанням України. Всі вони занедбані, напівзруйновані та пограбовані. Хоча навіть в такому стані вони вражають своєю похмурою величчю та довершеністю, так само як і входи-брами, стилізовані під церкву, костьол і кірху.

Каплиця

Каплиця Каплиця

Каплиця Каплиця

Каплиця

Каплиці Байкового цвинтаря. Деякі з них проектував Владислав Городецький

Зараз на Байковому ховають лише людей, що мають особливі заслуги перед державою (або величезні статки). Пересічний громадянин може бути похованим лише на території колумбарію, після попередньої кремації. Байковий цвинтар був і залишається справжнім дзеркалом суспільного стану киян. І суспільної несправедливості. Наприклад, на могилі видатного актора Броніслава Брондукова, якого поховали на 49 ділянці, до сих пір немає пам’ятного знака (лише фотографія та табличка з написом), тоді як пам’ятники екс-міністрам Кирпі і Кравченку можна вважати одними з кращих на кладовищі (взагалі дуже цікаво, як дозволила церква поховати двох ніби-то самогубців на загальному кладовищі).

Зараз по головній алеї некрополя та до могили Лесі Українки (стара частина кладовища) водять екскурсантів, розповідаючи їм про видатних людей, похованих тут, та про історію самого некрополя. А історія його досить цікава.

церква Каплиця

вхід

вхід вхід

Офіційним роком заснування Байкового кладовища слід вважати 1833. Саме тоді на горі за річкою Либідь було виділено землю для “поховання осіб православного, католицького та лютеранського віросповідання” (хоча точно відомо, що на цьому місці і раніше було кладовище). Відразу кладовище називалось Новостроєвським. Але з плином часу за ним закріпилась інша назва – Байкове. Справа в тому, що землі, на яких було розташовано кладовище та хутір поряд з ним, належали генерал-майору С.В.Байкову – від його прізвища і пішла нова назва. Заснування кладовища було пов’язане із закриттям Лютеранського, Звіринецького кладовищ та кладовища на Аскольдовій могилі. Було дозволено переносити поховання із старих кладовищ на нове.

Каплиця Каплиця

Каплиця Каплиця

Каплиця Каплиця

Дольмен

Каплиця Каплиця Лебединцева

Байкове кладовище спочатку було розміщене ліворуч від сучасної вулиці Байкової (зараз це Старе кладовище). Воно мало окремі православну, католицьку та лютеранську частини. Православна частина була найбіднішою і найбільш захаращеною, тоді як католицька і лютеранська гарно доглядались, були засаджені декоративними деревами й нагадували парк. Це пояснювалось відносною бідністю православного населення Києва. В 1841 році на кладовищі збудували дерев’яну Дмитрієвську церкву (розібрана в кінці ХІХ століття). У 80-х роках ХІХ століття поруч із Старим почало створюватись Нове Байкове кладовище, на якому у 1884 році заклали кам’яну Вознесенську церкву (архітектор В.Н.Ніколаєв). Тут почали продавати підмогильні ділянки, і це приносило значний прибуток церкві і кладовищу. На початку ХХ століття до православної частини кладовища провели водопровід (на католицькій та лютеранській частинах він існував значно раніше). Трохи пізніше до кладовища почав ходити електричний трамвай (ця лінія діяла до 2005 року).

Радянська влада дуже сильно змінила обличчя цвинтаря, особливо центральної частини. Її перетворили на пантеон видатних особистостей тієї епохи. Тут ховали політичних діячів, письменників, науковців, діячів культури. У 30-ті роки знесли або закрили багато київських цвинтарів, а Байковий, навпаки, розширили. Радянська влада зробила його головним і офіційним кладовищем не тільки міста, а й республіки (УРСР). Пройшовши сьогодні його головними алеями, можна побачити, що майже всі поховання зроблено в радянський час, хоча раніше тут розміщувались пам’ятники “буржуазним елементам”.

Каплиця Каплиця

Каплиця

Каплиця

Каплиця

Каплиця Каплиця

Каплиця

Каплиця Каплиця

У 1975 році у верхній частині Байкового кладовища відкрили крематорій, а у 1983 році – колумбарій.

В 2001 році Байкове кладовище офіційно визнано видатною пам’яткою історії України. Значущість кладовища підкреслюється як похованнями на ньому, так і його архітектурними та скульптурними особливостями. Значна частина надмогильних пам’ятників зроблена відомими майстрами. Ще у ХІХ столітті родичі заможних покійників замовляли пам’ятники відомим на той час скульпторам. Найбільшим попитом користувались вироби фірми “Вдова де Веккі”, надмогильні пам’ятники якої вирізнялись особливою довершеністю. Зараз старовинних надгробків роботи видатних майстрів залишилося дуже мало, але є величезна кількість більш сучасних, виконаних не менш відомими майстрами радянського періоду (Бородай, Шаповал, Банников, Остапенко, Кальницький, Коцюбинський, Гончар та багато інших).

Каплиця Каплиця

Каплиця

Каплиця

Каплиця

На Байковому кладовищі розташовано кілька десятків каплиць-усипалень та багато склепів. Усі вони будувались за давніми традиціями відповідно до віровизнання померлих – православними, католицькими, лютеранськими та навіть іудейськими. Деякі з них створили відомі архітектори В.Городецький, В.Ніколаєв та інші. На превеликий жаль, всі документальні записи про каплиці було знищено під час Другої Світової війни. Зараз каплиці та склепи знаходяться у поганому стані. Хоча на деяких і збереглися надписи, але всі усипальниці розриті та розграбовані. Існує версія, що саме в каплицях люди ховалися під час війни. Пізніше вони служили житлом для бомжів. Зараз входи в деякі каплиці замуровано, а ті, що відкриті, перетворились на звалища сміття та пляшок.

Порівняно з Личаківським цвинтарем, який разом з історичним центром Львова вважається надбанням людства і охороняється ЮНЕСКО, Байковий виглядає жалюгідно (якщо не брати до уваги центральну алею). Але головна цінність некрополя в його похованнях. За похованнями видатних та відомих особистостей Байковий некрополь тримає пальму першості в Україні. Лише в Києві понад сім десятків вулиць названо на честь людей, похованих на Байковому. Тут лежать Леся Українка, Нечуй-Левицький, Старицький, Васильченко, Олена Пчілка, Бажан, Остап Вишня, Малишко, Рильський, Тичина, Сосюра, Стельмах, Яновський, Головко, Смолич, Лисенко, Лятошинський, Верьовка, Заболотний, Саксаганський, Садовський, Заньковецька, Бучма, Гмиря, Биков, Брондуков, Ковпак, Щербицький, Патон, Ремесло, Білецький, Палладін, Погребняк, Суботін, Берлінський, Грінченко, Глазовий, Чорновіл, Лобановський та багато інших. Окремо слід відзначити Михайла Грушевського, могила якого розташована поряд з Вознесенською церквою.

Фото та текст Романа Маленкова, 2006-2007 рр.

СХЕМА БАЙКОВОГО НЕКРОПОЛЯ

Могила Миколи Амосова

Могила Миколи Амосова

Могила Лесі Українки Могила Лесі Українки

Могила Лесі Українки

Могила Олега Антонова

Могила авіаконструктора Олега Антонова

Могила Миколи Бажана Могила Павла Глазового

Могили письменника Миколи Бажана та гумориста Павла Глазового

Могила Леоніда Бикова Могила Бронислава Брондукова

Могили акторів Леоніда Бикова та Бронислава Брондукова

Могила Івана Нечуя-Левицького Могила Остапа Вишні

Могили Івана Семеновича Нечуя-Левицького та Остапа Вишні

Могила Павла Тичини

Могила Павла Тичини (ліворуч)

Могила Володимира Сосюри

Могила Володимира Сосюри

Могила Максима Рильського

Могила Максима Рильського

Могила Михайла Грушевського Могила Миколи Лисенка

Могили Михайла Грушевського та Миколи Лисенка

Могила Валерія Лобановського

Могила Валерія Лобановського

Могила Вячеслава Чорновола

Могила Вячеслава Чорновола

ДИВІТЬСЯ ФОТОГАЛЕРЕЮ “БАЙКОВИЙ НЕКРОПОЛЬ”

50.417952, 30.510866 Дивитись на мапі Google Maps