Колись це село належало Сангушкам, точніше, дружині Януша Сангушка – Констанції Денгоф. Мабуть, Януш подарував село дружині, а та найменувала його Денгофівкою – хотіла вшанувати рід свого батька – Станіслава Ернеста Денгофа. Зазвичай, українське населення спрощує назви іншомовного походження, і Денгофівка стала Денихівкою. Хоча пам’ять про Денгофівку залишилась – ще й нині недалеко від села існує залізнична станція Денгофівка, яку відкрили у 1927 році.
Після Сангушків власниками села були Островські, а у 1800 році Денгофівку розкупили кілька дрібніших власників. Докупи його знову зібрали аж наприкінці 19 століття – це зробили пани Рогозинські, які збудували великий цукровий завод. У 1899 році це зробив Ернест Рогозинський. Ще й досі унікальна цегляна труба із написом 1899 – ледь не єдина згадка про цукровий завод – височить над Денихівкою. Цукровий завод входив у товариство цукрозаводчиків, разом з іще десятком подібних підприємств. Співвласниками були відомі у ті часи промисловці та поміщики, тому, не дивно, що для директора заводу було зведено цілий палац, із парком на березі ставу – директор там був непростою людиною. Одночасно звели два двоповерхових будинки для службовців, кілька одноповерхових та лікарню. Значна частина будівель збереглася до нашого часу.
До директорського палацу у роки радянського панування прибудували зал кінотеатру із оркестровою ямою – рідкісну для села штуку. Палац перетворився на клуб, який належав цукровому заводу. Але із приходом незалежності цукровий завод пустили на будматеріали та металобрухт, а клуб став нічийним. Незважаючи на те, що в селі нині працює два потужних аграрних підприємства, одне з яких підпорядковується Нібулону – старовинний клуб-палац впевнено руйнується. Аграрники викупили колишній колгосп, а у колгоспа був свій клуб, який і доглядають нині аграрії. Два клуби їм не потрібні.
Палац у Денихівці не назвеш справжнім шедевром архітектури – його зводили у досить аскетичному напрямку модерну, поширеному у Тетіївському районі, та у сусідніх районах Вінниччини. Подібні звели у Чагові, Тетієві, але в будь якому випадку, і гидким його не назвеш. Міцний середнячок, який має вже понад століття віку, і зовсім не заслуговує на теперішній стан.
Хочемо подякувати Acorn Rocan за інформацію у ФБ.
Текст та фото Романа Маленкова.
