- Городищенський район
- Драбівський район
- Жашківський район
- Звенигородський район
- Золотоніський район
- Кам'янський район
- Канівський район
- Катеринопольський район
- Корсунь-Шевченківський район
- Лисянський район
- Маньківський район
- Монастирищенський район
- Смілянський район
- Тальнівський район
- Уманський район
- Христинівський район
- Черкаський район
- Чигиринський район
- Шполянський район
Черкаська область розміщена в центрі України і займає територію 20,9 тис. кв. км. що складає 3,5% загальної території України. Межує з Вінницькою, Кіровоградською, Київською, Полтавською областями.
Адміністративний центр – місто Черкаси. За адміністративно-територіальним поділом область включає 20 районів, 6 міст обласного і 10 районного підпорядкування, 15 селищ міського типу і 823 сільських населених пункти. Населення Черкаської області – 1435,2 тис. осіб, або 2,9% населення України.
В області діє широка мережа установ культури і мистецтва, серед яких необхідно виділити Шевченківський національний заповідник в Каневі, національний заповідник “Батьківщина Тараса Шевченка” на Звенигородщині, Корсунь-Шевченківський національний історико-культурний заповідник, національний заповідник “Чигирин”, Кам’янський державний історико-культурний заповідник, державний історико-культурний заповідник “Трахтемирів”, державний історико-культурний заповідник „Трипільська культура” на Тальнівщині, а також державний історико- архітектурний заповідник „Стара Умань”. Найвизначнішими серед культових споруд, які вирізняються не тільки архітектурною унікальністю, а мають й історичну, наукову та художню цінність є Георгіївський (Успенський) собор у Каневі (1144 р.), Іллінська церква у с.Суботов Чигиринського району (1653 р.), Преображенська церква в Кіровому Корсунь-Шевченківського району (1738 р.) та ін. В місті Умані розташований шедевр садово-паркового мистецтва XVIII ст. дендропарк “Софіївка”.
В області знаходиться південна частина Канівського та більша частина Кременчуцького водосховища, узбережжя та острови, які використовуються для відпочинку. Область має значні запаси мінеральних вод з лікувальними властивостями. Серед найцінніших природних комплексів Черкаської області – один з найдавніших в Україні Канівський природний заповідник.

Ліщинівка. Садиба Лозинських.
Про село Ліщинівка, в якому нині мешкає близько восьми сотень осіб, в мережі відомостей дуже мало - навіть рік заснування, або хоча б період, майже ніде не вказується.
Чайківка. Садиба Гуляницьких.
Взимку 2019 року ми вирішили зробити рейд по західній межі Черкащини - Христинівським та Монастирищенським районом, які нині вирішили запакувати в Уманський.
Ботвинівка. Садиба Гуляницьких.
За 22 кілометри на північний схід від Христинівки розташоване село Ботвинівка. Невеличке - населення близько 200 осіб.
Дібрівка. Палац Драчевських.
У Дібрівку ми їхали грунтовою дорогою із Халаїдового - якщо без дощу, по сухенькому -
Долинка. Палац Бидловських.
Палац був зведений на самому початку 20 століття в селі Яцьковиця. Першого поселенця села (чи може тоді ще хутора) звали Яцько - звідти й назва.
Пугачівка. Троїцька церква.
До кінця 1980-х Троїцька церква через галерею сполучалася із дзвіницею — досить стильною спорудою, хоча, напевне, не одночасною із храмом.
Баштечки. Український модерн.
Земську школу у Баштечках збудували у 1913 році. Архітектор невідомий.
Косарі. Палац Ростішевського.
В село Косарі Черкаської області варто заїхати хоча б за тим, щоб помилуватись колишнім палацом місцевого поміщика, польського шляхтича Володимира Ростішевського.
Пішки. Український модерн.
Село Пішки розташоване недалеко від траси Київ - Дніпро. Назва дуже кумедна (нехай мешканці села вибачать) і має купу версій походження.
Корсунь-Шевченківський. Земське училище. Український модерн.
Земське училище «заховалося» в самому центрі містечка. Справді заховалася, бо про нього не згадують ані путівники, ані заїжджі гіди.
Квітки. Земська школа. Український модерн.
Справжню квітку українського модерну ми випадково віднайшли у меморіальному музеї о. Кирила Стеценка у мальовничому селі Квітки.
Верхнячка. Неочікуваний український модерн.
У Верхнячку ми потрапили під час однієї із краєзнавчих експедицій. Нічого раніше не знали про це селище, навіть не знали, що це селище, а не просто дрібне село.