Місто Боярка розташоване в 13-и км на південний захід від Києва. Місто виникло в результаті злиття двох сіл Боярки і Будаївки. Офіційно вважається містом з 1959 року. Зараз у Боярці мешкає 37 тисяч чоловік.
Земська школа. Фото Романа Маленкова
Земська школа у Боярці була збудована у 1913 році. Це пам’ятка архітектури місцевого значення. Школа відома тим, що в ній, свого часу, був розміщений гуртожиток робітників, що будували вузькоколійну залізницю до Києва. Одним з цих робітників був відомий радянський письменник Микола Островський. Події будівництва вузькоколійки він описав у романі “Як гартувалась сталь”. Поряд із школою пам’ятник його герою – Павці Корчагіну.
У місті є ще одна пам’ятка архітектури місцевого значення – Михайлівська церква. Вона була збудована у 1901 році.
Михайлівська церква
Є в місті і нова церква – Храм Винесення Чесних Древ Хреста Господнього. Збудована на території лісництва.
Храм Винесення Чесних Древ Хреста Господнього
А ось що пише путівник: Дванадцять маршрутів Київщиною. – К.: Грані-Т, 2008. Автори: Роман Маленков та Олег Година.
“Місто Боярка утворилося в результаті складного синтезу кількох населених пунктів. Попередником сучасної Боярки було село Будаївка, що виникло ще у XVI столітті. За три кілометри від Будаївки лежало село Боярка, поряд з яким у 60 роки ХІХ століття збудували залізничну станцію гілки Київ-Фастів. Наприкінці ХІХ століття навколо станції почало рости дачне поселення, яке згодом зрослося з Будаївкою. Фактично новий населений пункт спочатку називався Боярка-Будаївка, а згодом – просто Боярка. Село ж Боярка поступово трансформувалося у Тарасівку.
На початку ХХ століття дачне поселення Боярка було популярним місцем відпочинку киян. Неодноразово тут бували: композитор Микола Лисенко, актриса Марія Заньковецька, письменник Борис Грінченко, поет Семен Надсон (одне з урочищ Боярки нині називається долиною Надсона). А відомий єврейський письменник Шолом-Алейхем взагалі прославив Боярку на весь світ, описавши її під назвою Бейберик у своєму творі “Тев’є-молочник”.
1913 року в Боярці збудували земську школу. Фасади цієї цікавої споруди (нині це корпус загальноосвітньої школи) вкриті багатим декором. Орнаменти карнизів і наличників характерні скоріше для палацової архітектури, ніж для закладу освіти. У 1921 році будівля школи виконувала функції гуртожитку робітників, що працювали на заготівлі лісу. Центром заготівлі стала залізнична станція “Боярка”, до якої провели вузькоколійку. Серед будівельників вузькоколійки був і молодий революціонер, майбутній письменник Микола Островський. Події того бурхливого року він описав у своєму епохальному романі “Як гартувалася сталь”. Нині перед входом у колишню земську школу “красується” пам’ятник головному герою цього твору – Павці Корчагіну, а неподалік, поряд з краєзнавчим музеєм, стоїть бюст Островського. Ще одним пам’ятником “героїчній” вузькоколійці є унікальний паровоз К-15776 (“кукушка”), встановлений на постамент біля залізничної станції.
Головною культовою спорудою Боярки є велика цегляна церква Архистратига Михаїла, збудована у 1901 році на місці старої дерев’яної. Храм має один купол та прибудовану дзвіницю. Звели його у популярному на початку ХХ століття цегляному стилі. Але порівняно з деякими іншими будівлями, зведеними у ті часи (церквами у Переяславі, Пархомівці, Нових Петрівцях та ін.), декор цього храму зовсім небагатий. Поряд з церквою розташоване городище часів Київської Русі.
Крім Михайлівської церкви та земської школи до цікавинок Боярки можна віднести дачні будиночки початку ХХ століття та старовинне лісництво, з новою “іграшково-сірниковою” церквою Винесення Чесних Древ Хреста Господнього.”