Село Софіпіль розташоване на схід від Тетіїва. Раніше було частиною села Галайки, а нині входить до складу Галайківської сільської ради. Кількість населення – близько 150 осіб.
У 19 столітті село Галайки належало польському магнату Йосипу Руліковському. Він віддав село у посаг своїй дочці – Цезарині, яка вийшла заміж за Станіслава Абрамовича. Після смерті Цезарини село перейшло у повну власність до Станіслава, але невелику його частину Цезарина заповіла своїй дочці Софії. На честь неї ця частина села стала називатись Софіполем, а згодом перетворилася на окреме село.
Георгіївська церква села Софіпіль має цікаву і дивну історію. Відповідно до переказів, збережених місцевими мешканцями, церкву збудували у селі Юрківка (зараз Ставищенський район) наприкінці 18 століття, а у 1881 році її перенесли до Софіполя. Якщо це дійсно так, то відповідно до матеріалів краєзнавця Лаврентія Похилевича церкву в Юрківці збудував у 1771 році посесор Рокошевський. Очевидно, через 110 років вона вже була старенькою і її збирались замінити, а Софіполю потрібна була церква, от села і дійшли згоди перемістити споруду. У Юрківці церква називалась Михайлівська, а у Софіполі – Георгіївська.
Георгіївська церква відноситься до рідкісного Наддніпрянського типу дерев’яних храмів, які називають козацькими. Це прості аскетичні будівлі, які можна було відносно легко розбирати та евакуювати під час татарських набігів, або просто перевозити на інше місце. Від Наддніпрянського типу пішло декілька суміжних типів дерев’яної архітектури України, зокрема Східно-Подільський, Слобожанський, Сіверський.
