Перші писемні згадки про Руде Село датуються 1616 та 1622 рр. Лаврентій Похилевич пише, що у XVIII столітті Руде Село із Погребами з’єднувалось великою греблею, на якій стояло два водяних млина. Вже у ХІХ столітті не було ні млинів ні греблі, але був мурований костьол, який зруйнували більшовики.
Фото 2021 р.
Палац Залеєських. Кінець XVIII ст.
Троїцька церква. 1825-1841 рр.
Костьол у Рудому Селі, як і православну Троїцьку церкву, збудував Станіслав Залєський у першій половині ХІХ столітті. Костьол зруйнували більшовики, а церква дивом збереглася і нині є об’єктом паломництва, адже в ній зберігається чудодійна ікона Божої Матері.
Залєський був католиком тому збудував костьол. Пізніше дуже захворів й поїхав до Польщі лікуватись. У якомусь намоленому місці він купив ікону й вилікувався (а може спочатку зцілився, а потім купив ікону). Образ був дуже великий, тому він залишив його у Польщі. В Рудому Селі, з приводу свого одужання, він влаштував гучний бенкет, під час якого виявив (точніше це зробила його служниця), що ікона, лежить у погребі… що тільки не робили п’яненькі гості, щоб винести ікону, але ніяк не могли. Служниця порадила покликати священика. Католицького не було, тому покликали православного. Після молебну образ винесли із погреба семирічні дівчата.
Вражений силою православ’я Залєський почав у 1825 році будувати церкву, куди згодом і помістили ікону Богородиці. Церкву освятили вже після смерті Залєського, у 1841 році. З тих пір ікона там, і навіть має власну назву – Рудосільська. Її, начебто кілька раз крали, але вона завжди дивним чином поверталась у Руде Село.
Троїцька церква не дуже схожа на православну за архітектурою – більше на греко-католицьку. Вона нині у гарному стані, поремонтована і доглянута. Те саме не скажеш про палац Залєських (його, тривалий час, вважали палацом Браницьких – помилка закралась в Реєстр пам’яток). Прекрасна колись будівля, зведена наприкінці XVIII століття у стилі раннього класицизму, згоріла у 1994 році – так вже комусь хотілося, щоб вона нікому не дісталася. Поряд із руїнами палацу великий погрібник (там майже завжди відкрито) і якась стара господарська будівля (колись був флігель). Навколо залишки панського парку. Від палацу, на фронтоні якого дивом ще зберігся гіпсовий декор, йде дорога до парадної брами маєтку. Ще у 2011 році брама була облуплена й мало відрізнялася від палацу, але тепер вона відреставрована, біленька як нова. Можливо чутки місцевих мешканців, про те, що палац хтось викупив, не просто чутки? Хтось же від реставрував браму, а біля палацу якісь труби лежать…
Палац у Рудому Селі – ймовірно найбільш мальовнича руїна Київщини. Влітку, серед бурхливої зелені чагарників і дерев, він виглядає особливо колоритно. Будемо сподіватися, що недовго йому залишилося бути у такому стані.
Текст Олега Години та Романа Маленкова; фото Романа Маленкова
