Чернігівська земля багата на архітектурні пам’ятки. Багато споруд залишилося ще з часів Гетьманщини. Однією із маловідомих, але дуже цікавих споруд тієї епохи є Михайлівська церква в селі Великий Листвен. Село розташоване в Городнянському районі в заплаві річки Дирчин. Кам’яний храм стоїть на пагорбі в центрі села. Північний фасад виходить в сторону головної вулиці, південний – […]
Читати даліЯ читав і чимало знав про Кременець ще до подорожі в це місто: про його мальовничу природу, про значимість міста в історії освіти нашої країни, про старе місто з монастирем, про стародавній замок та козацьке кладовище, але відвідати місто вдалося не відразу. Ми зупинилися на околиці Кременця в одному з готелів, далеко від туристичних принад і […]
Читати далі
Над Ужем, на стрімкій горі, Невицький замок угорі. (Маргарита Меденці) Зовсім недалеко від Ужгорода, у буково-грабових лісах заховався один із найцікавіших і найтаємничіших замків Закарпатського краю. Йдеться про Невицький (іноді називають Кам’яницький) замок. Для поїздки в Невицьке ми, зупинившись в Ужгороді, виділили спеціально день. Добиралися самі, автобусом, що йде через село. З дороги замку майже […]
Читати далі
Селище Радуль розташоване в Чернігівській області, в Ріпкинському районі, на відстані приблизно 220 км від столиці. Я недаремно назвав статтю “селище на краю землі” тому, що це дійсно так. До Радуля веде одна дорога, а далі тупик- прямо річка Дніпро, а навколо безкраї ліси, болота. За Дніпром – Білорусь. Щодо назви селища немає єдиної думки: […]
Читати далі
В попередні дні я викладав маленькі дописи про гойдалки, про Прутець, про карпатські “джипи”, сьогодні-ж приготуйтеся узріти щось значно серйозніше. Автор витерпів екстремальну поїздку в кузові ЗіЛ-131, відчув себе мішком з піском, щоб ви, відкинувшись на спинку крісла©, в цьому дописі побачили неймовірні красоти Ліснівського хребта та його околиць, познайомилися із побутом полонинного господарства, порвали […]
Читати далі
Улітку позаминулого року випала чудова можливість побувати у місті Меджибіж, що знаходиться на Хмельниччині. З дитинства мені запам’ятався настінний календар “Замки та фортеці України”. За 1998 рік) Так от: звичайно, що всі замки та фортеці, зображені там, мене вразили, але найбільше – це велична, громадна Меджибізька фортеця. “Може, – до останнього часу думала я, таке […]
Читати далі
Сьогодні ми знову трохи повернемося в ті часи, коли я писав пізнавальні дописи про подорожі, а не про всілякі ноутбуки. Пропоную вам насолодитися неймовірними осінніми пейзажами Закарпаття, проте не довго — бо ми заліземо під землю. Тож сьогодні запрошую відвідати бункер лінії Арпада — великий оборонний комплекс, побудований Угорською королівською армією під час Другої світової […]
Читати далі
У Кам’янці-Подільському, в Хотині, в Ужгороді та інших багатьох місцях збереглися чудові давні замки, куди можна приймати туристів, проводити всякі ярмарки та фестивалі із стрільбами, реконструкціями, верховою їздою та масовими бійками в обладунках. Але в Київській області щось такого і немає — зруйнували та розібрали то за часів СРСР, то іще раніше, як замок у […]
Читати далі
На тижні все не було часу написати про Мезинський національний природний парк, але нарешті віднайшов таку можливість і публікую фотографії. Іще треба не полінуватися і надіслати деякі знімки в повному розмірі іншим учасникам поїздки, але то окрема справа. Отже, Мезинський НПП, як і Деснянсько-старогутський знаходиться на Десні, тільки трішки нижче по течії і, в принципі, не далеко, […]
Читати далі
Раніше я уявляв Дніпро як суворе та сіре місто, де по вулицях їздять квадратні трамваї КТМ-5, навколо стоять квадратні заводські будівлі, а коло них ходять суворі пацанчики в смугастих абібасах. Власне, десь так воно і було вранці, коли я виліз із жаркого вагону в приємну світанкову прохолоду і пішов шукати потрібну маршрутку. Але, як виявилося […]
Читати далі
Неподалік від Білої Церкви знаходиться село Городище Пустоварівське, відоме своїм комплексом млинів — пам’яткою індустріальної архітектури другої половини ХІХ століття. Я все хотів на них подивитися, сюди навіть за бажання можна доїхати велосипедом, але не доходили ноги. Один із млинів — цегляний, чотириповерховий, а за ним складські приміщення. Судячи із напису на стіні, тут десь […]
Читати далі
В південній частині Кіровоградської області, між селами Інгульське та Завтурове розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Монастирище». Його ще називають «Український стоунхендж», старовинна обсерваторія та вважається місцем сили. Дорога сюди довга і дуже погана. Асфальт частенько змінює грунтова польова дорога. На пів шляху хочеться повернути назад. Погода постійно змінюється – спочатку світить сонечко,а через 20 хвилин […]
Читати даліНу, не одним же Буковелем цікаві наші Карпати взимку!Взимку ми відправилися в Пилипець зустрічати новий рік і розважатися! Гірськолижні курорти Ізки та гора Гимба – під боком; перлина Закарпаття озеро Синевир – теж недалеко (а бонусом до нього йде Реабілітаційний центр бурого ведмедя !!!), а до водоспаду Шипот взагалі пішки прогулятися можна; в село Колочава, […]
Читати далі
Цікаво, що непримітні рукотворні пам’ятки набувають цікавий вид після руйнівних дій природи. Унаслідок будівництва Канівської ГЕС, були затоплені деякі села, що лежали на берегах Дніпра. Серед них виявилися і Циблі, що на Переяславщині. Село було невелике, але мало школу і церкву, а також тисячу-другу жителів. Так, вельми типова церква Св.Іллі в 1964р. була приречена на […]
Читати далі
ГОВЕРЛА. З малих років кожному українцю знайоме це слово. Немов зерно, посаджене в світлі голови, воно сходить паростком любові до України. Саме це слово для мене невідривно пов’язане з поняттями поваги і гордості. У школі вчителька говорила: “Говерла – це найвища точка України, висота 2061 м”. Для мене це звучало, як мантра, яка визначала моє […]
Читати даліРемарка для тих, хто щойно приєднався. Іноді (з моменту оголошення конкурсу на УІ)) ми пишемо вдвох про ті місця, які відвідали разом. Тому це не записки шизофреніка, який змінює свою гендерну ідентичність у кожному абзаці й сам із собою сперечається, а тут насправді двоє оповідачів: Сашечка, aka falkoner (автор фото і основного тексту, який виділено […]
Читати далі